Цілком справедливим є твердження про те, що благодійність – один із виявів гуманності, що проявляється через чуйність, повагу, любов до ближнього, вміння співпереживати, прощати людські недоліки і вади. Це людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й залишається вищою чеснотою, а ті, хто здатний на неї, викликають щиру повагу. Сьогодні благодійність також в пошані. Впевнені кроки у цій справі на наших теренах робить благодійний фонд Олега Канівця «Добре серце».
- Рано чи пізно у кожної людини наступає період переосмислення свого власного життя, аналізуючи навколишній світ змінюються пріоритети. У цьому сенсі мені подобається вислів Вернадського «треба мислити глобально, а діяти локально». Тож оцінюючи реально свої сили й маючи певну підтримку однодумців, визріла думка створити благодійний фонд у своєму рідному місті, щоб допомагати перш за все малозабезпеченим верствам населення, а також сприяти талановитій молоді, долучатися до розвитку науки і освіти, допомагати реалізовувати науково-освітні й культурні програми. Для зручності людей ми вже відкрили офіси фонду в Моршині, Стрию та Жидачеві, ремонтується приміщення для представництва фонду в Миколаєві, тричі на місяць я особисто проводитиму прийом громадян. Ви мабуть хочете запитати про назву? «Добре серце» - це не просто милозвучне словосполучення це своєрідна мантра чи код, який має кожного спонукати до хороших справ. Ціную людей, які, незважаючи на різні перипетії, залишаються щирими й відвертими й уникаю людей з «корою» на серці, які лиш на словах хочуть допомогти, а насправді шукають вигоди для себе. Благочинність - це справа тиха і скромна.
Розпочав фонд роботу з рідного мені Стрия, де ми маємо всебічну підтримку та сприяння з боку міського голови Романа Шрамовʼята. Його колосальний досвід, його практична допомога та поради дали можливість розпочати втілення в життя програм фонду «Добре серце» у конкретних справах, зокрема, зараз ми реалізовуємо проект соціальної аптеки, брали участь в святкуванні Дня міста, запросивши Павла Дворського, допомогли в ремонті меморіалу «Борцям за волю України».
- З якими проблемами найчастіше звертаються до Вас люди?
- Ми вже провели кілька прийомів громадян. Звернення різнопланові. Насамперед, це хворі діточки та люди похилого віку, які мають проблеми зі здоров’ям, тому просять про допомогу на медикаменти, або конкретне лікування чи операцію. Також звертаються щодо покращення побутових умов. Просять гроші на видання книг, меценатську підтримку спортивних та культурних заходів, фінансування поїздки на конкурси чи змагання, тощо. Допомагали мистецьким закладам, зокрема хоровій школі «Щедрик», школі мистецтв с. Лисятичі, музичній школі смт. Дашава, музичній школі м. Жидачів, моршинському «Джерельцю». Подарували моїй рідній школі №2 для початкового класу 20 сучасних парт та крісла, школі №10, яку в цьому році закінчив мій син, спортивну форму та меблі для вчительської кімнати, кардіограф для дитячої поліклініки та оргтехніку (принтер, сканер, ксерокс). Селу Ланівка подарували газонокосарку та на прохання активістів села до 65-ої річниці примусового виселення українців з етнічних земель під час операції «Вісла» вручили трьом мешканцям цього села закордонні паспорти із візами до Польщі, щоб люди мали можливість відвідати свою малу батьківщину, звідки їх депортували.
Також ми співпрацюємо зі спортивними організаціями та командами, підтримуємо тих, хто пропагує здоровий спосіб життя. Зокрема, за допомогою фонду відремонтовано роздягальню на стадіоні в тій же Ланівці, нежухівській футбольній команді було подаровано комплект форми та спортивний інвентар. Допомагаємо у проведенні турнірів з різних видів спорту: 14 серпня відбудеться фінал футбольного турніру ветеранів Стрийщини, а з 29 по 31 липня під патронатом фонду проведено Всеукраїнський шаховий турнір «Кубок Горби».
Тісно співпрацюємо з краєзнавчим музеєм «Верховина». Як вже було сказано раніше – це допомога в благоустрої території меморіалу «Борцям за волю України», яка обійшлася нам близько 30 тис гривень та зрештою, багато інших напрямків роботи охоплює наш фонд. Про це вже нехай кажуть інші, а ще краще наші справи самі за себе будуть говорити. Єдине хочу, щоб люди, які до нас звертаються розуміли, що один окремо взятий благодійний фонд не в змозі заасфальтувати всі дороги по селах, добудувати школи чи відремонтувати всі клуби, провести освітлення, тощо.
- Благодійний фонд «Добре серце» виступив ініціатором пошукового конкурсу серед школярів «Пам’ять роду». Що для Вас є родина?
- Для мене особисто родина – це основа з основ, це той базис, без якого неможлива будь-яка надбудова. Сама ж родовідна пам'ять – явище в українському побуті унікальне. Мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Я переконаний, що пам'ять про своїх предків має стати природною потребою. Тому з метою спонукання до дослідження свого родоводу, сімейних реліквій і традицій, виховання почуття любові та поваги до своїх пращурів, ми вирішили до 20-ї річниці Незалежності України, приурочити й вже провели перший етап конкурсу «Пам'ять роду». Нам усім треба вчитися триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Благодійний фонд «Добре серце» й надалі продовжуватиме втілювати цю ідею в життя. Ми відзначили тих, хто першими зробили спробу створити генеалогічне древо свого роду та описали традиції родинних зв’язків не менше чотирьох поколінь, а також підібрали світлини, вірші, пісні, родинні легенди та байки. Приємно було дивитися на родину отця Ігоря Гілецького, який разом зі своїми діточками, а їх у нього п’ятеро, вийшли на сцену отримувати приз й дякували за ідею конкурсу. Адже розпитуючи своїх батьків, бабусь та дідусів, родичів про свій Рід, шукаючи в сімейних альбомах фотозгадки про родичів, вони провели душевні вечори, атмосферу домашнього затишку яких ні з чим не можна порівняти. Родина – це святиня людського духу, невмируща хранителька звичаїв і традицій предків. Прагнемо спільними зусиллями зміцнювати ланцюжок поколінь, сплетений з доброти й мудрості.
- Ви повернулись до політичної роботи, нещодавно обрані заступником голови Української партії та головою Львівської крайової організації. Що вже вдалось зробити на партійній ниві?
- Вважаю, що партійна робота не повинна зводитися тільки до скликання мітингів і походів з прапорами (хоча це теж потрібно), партійці повинні разом з громадами вирішувати насущні проблеми людей. Електоральна довіра прийде після проведеної роботи, якщо ми її добре зробимо, то пізніше люди самі прийдуть і скажуть, що ми хочемо вас підтримати. Наведу лише один приклад.
Мешканці смт. Гніздичів, що на Жидачівщині вже тривалий час б’ють на сполох щодо 71,5 тонн пестицидів, які протягом останніх п’ятнадцяти років були звезені на склади колишнього ВАТ «Сільгоспхімії» біля залізничної станції з усіх навколишніх колгоспів та навіть із сусідніх областей. Гніздивчани готові до радикальних методів на кшталт перекриття траси, оголошення довгострокового голодування з метою привернути увагу до їхньої проблеми й запобігти екологічній катастрофі з плачевними наслідками не тільки для даного регіону. Вони ж створили громадську організацію для боротьби з екологічним лихом. Звернення громади Гніздичева до представників влади усіх рівнів нічого не дали. Спеціалісти підрахували, що на утилізацію пестицидів потрібно приблизно 1 млн. 800 тисяч гривень, яких у місцевому бюджеті немає. З цією проблемою вони звернулися й до мене. Провівши власне «розслідування», з’ясував коло людей, які безпосередньо відповідають за утилізацію отрутохімікатів. Відтак, мав зустріч із заступником міністра екології і природних ресурсів Дмитром Мормулем та начальником Департаменту екобезпеки Олександром Соколовим, яка принесла певний результат, питання зрушено з мертвої точки. Міністерством екології виділено 9 млн. 46 тис. грн. на утилізацію пестицидів. В обласному бюджеті на цю програму закладено 3 млн. 270 тис. грн. Складено графік вивезення екологічно небезпечних отрутохімікатів, в якому Жидачівщина – на першому місці по черговості, Стрийщина, а саме с. Сихів – на другому. За районами закріплені підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій, які будуть безпосередньо займатись вивезенням. Такі конкретні кроки дають надію, що до кінця 2011 року склади на станції Гніздичів та на Стрийщині будуть очищені від небезпечних речовин, тобто буде проведена утилізація згідно вимог екобезпеки.
- Ви дійсно мислите глобально, а серед локальних справ, що плануєте найближчим часом?
- Громада села Голобутів Стрийського району звернулася до нас з проханням допомогти облаштувати благоустрій села, тож до Дня Незалежності ми плануємо його завершення. Також готуємо сюрприз стриянам до цього величного державного свята. Хочемо, щоб 20-та річниця Незалежності України запам’яталася не тільки, як вихідний день, а й спонукала до переосмислення історичної вагомості події. Ми запросили до Стрия легендарний гурт «Ватра», а в селі Голобутів виступатиме знаменитий хор ім. Верьовки. Для трьохсот одиноких мешканців Стрийщини Територіальний центр закуповуватиме продуктові набори і наш фонд зголосився фінансово допомогти. Також до початку навчального року для дітей сиріт ми плануємо укомплектувати портфелі зі шкільним приладдям. Працюємо над адресною допомогою тим, хто до нас звертався. Є певні результати та думаю, той хто хвалиться благочинністю - не є справжнім добродієм, тому краще будемо працювати ніж говорити.
- Дякуємо пане Олеже за розмову. Благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності — безкорисливо прийти на допомогу іншим — у цьому світі не зникає добро. Вона робить суспільство кращим та милосерднішим. Тож, будьмо не байдужими один до одного, творімо добро! Всього Вам найкращого!
Розмовляла Наталія Карпенкова
Повернутися