Свята необхідні – бо це час, за котрим ми звіряємо себе. У такі дні – наші адресати – люди, котрим ми пишемо вітальні листи, надсилаємо поштівки з нагоди свят, є ніби нашим дзеркалом. У часі, у житті, а якщо ми займаємося політикою – нашою присутністю у державі. Навіть у країні, перетвореній на Вавилон, навіть коли Герострат сидить у міністерському кріслі, навіть коли бібліотека нищиться не вогнем під час Александрійської пожежі, а простим розчерком байдужості на білому листі бездіяння. І наші привітання завжди будуть доречними, бо згадка про людину – це підтвердження її важливості для нас. Значить вона робить щось корисне, значить вона є для нас необхідною.

Цивілізаційні процеси людства фіксуються двома речами: знанням вчителів і архівами бібліотек. Усі інші діяння людей, на жаль, мають деструктивні наслідки і зводяться, зазвичай, до воєн. Про це говорить історія. Про це знають диктатори, котрі завше боязко, але дуже ретельно дбають аби головні знання народу були винищені, упосліджені або загнані на маргінес.

Ми свідомі цього і ми розуміємо, що політична діяльність, із цими вічними пошуками компромісів, – це вельми хисткий ґрунт для сталого перебування чи активів довіри. Поза тим, ми щирі у розумінні Вашої виняткової важливості, і хочемо зазначити, що ми з Вами є однодумцями. Ми також хочемо вчитися мудрості, хочемо розуміти сучасність і без пафосу, але з упевненістю говоримо, що наші кроки сьогодні – це те, до чого ми прийдемо завтра.

Шановні вчителі та працівники бібліотечної галузі, щиро вітаємо Вас із професійними святами і дякуємо за освіту, за книги і за трепетно збережені знання.

Політична рада Української партії