В суспільстві жваво обговорюється угода про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД, підписана на минулому тижні в Санкт-Петербурзі на рівні керівників урядів ряду країн пострадянського простору. З української сторони свій підпис під документом поставив прем’єр-міністр Микола Азаров. За його словами з січня 2012 року угода запрацює.

«Ми не проти вільної торгівлі на євразійському просторі. Більше того, українська економіка є відкритою, наш експортний потенціал потребує нових ринків і прозорих правил торгівлі. Однак у стосунках з країнами Митного Союзу, а перш за все з Російською Федерацією, саме цієї прозорості бракує, – коментує ситуацію перший заступник голови Української партії Олег Олійник. – На папері ми вже давно мали б усунути всі бар’єри у торгівельних відносинах з північною сусідкою: угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю підписана ще 24 червня 1993 року, український парламент ратифікував її, російський – ні. В документ за ініціативою росіян було внесено стільки вилучень, що його функціонування втратило будь-який сенс».

З чим ми зіткнулись сьогодні? Український прем’єр-міністр стверджує, що перед нами відкриваються можливості, яких «не було за 20 років незалежності», це «дозволить покращити торговельний баланс України і знизить ризики фінансової нестабільності, яка виникає через кризи в різних країнах світу». А ще добавляє, що таке рішення українського уряду аж ніяк не зашкодить євроінтеграції, яка залишається безумовним пріоритетом зовнішньої політики нашої держави.

Олег Олійник наголосив, що у нас немає підстав вірити на слово Азарову, бо документ досі ніде офіційно не оприлюднений.

Зі слів російських очільників, які виявилися більш відкритими за вітчизняних, відомо, що з режиму вільного товарообігу буде вилучено ряд важливих для Росії позицій, перш за все, енергоносії та метали. Українською мовою це означає, що природний газ як коштував для нас 460 доларів за тисячу кубометрів, так і буде коштувати, а український метал Росія буде купувати тільки тоді, коли їй не вистачатиме прокату власного виробництва. Якщо врахувати, що саме ці позиції складають левову частку в товарообороті між нашими країнами, то лише за цієї обставини всі підписані Азаровим документи можна вважати нікчемними.

Між іншим, глава російського уряду В. Путін, крім металу та енергоносіїв, до переліку вилучень відніс і «деякі інші товари». Експерти нарахували 72 категорії, серед яких цукор, продукти сільськогосподарського виробництва. Окрім того відомо, що Україна зобов’язується щорічно, відповідно до року членства у СОТ, знижувати відсоткову ставку експортного мита на деякі товари до 10%. Розмір мита на експорт природного газу до України встановлюватиметься РФ за «спеціальною формулою» (що це за формула, не відомо нікому), в той час як для інших країн ставка мита фіксована і складає 30%. Всі суперечки між країнами-учасницями зони вільної торгівлі вирішуватимуться в Санкт-Петербурзі. Мабуть ніхто не тішить себе ілюзіями стосовно того, що Петербурзький арбітраж це все-таки не Стокгольмський.

І нарешті. Ніякого зближення з Європейським Союзом після підписання санкт-петербурзьких угод не передбачається.

«Ми вимагаємо від української влади визначити чіткий вектор розвитку України і дотримуватися його», – підсумував Олег Олійник.

Прес-служба Української партії