Днями біля Верховної Ради в чергове була знесена огорожа, що в головах деяких очільників символізувала міць нинішньої влади. Це вже навіть не дежавю: політики примудрилися тричі протягом місяця наступити на одні і ті ж граблі.

Опозиція, і навіть влада, в однаковій мірі намагаються представити справу так, нібито мова йде про стихійні волевиявлення людей, доведених до відчаю ситуацією в країні. Це правда. Про лозунг Партії регіонів, з яким вона здобула перемогу на президентських виборах, не згадують навіть найпалкіші агітатори біло-синіх – бо яке ж воно покращення життя вже сьогодні, коли найбіднішим верствам населення не вистачає навіть на хліб?

Уряд виправдовується складним економічним становищем, пов’язаним зі світовою кризою, намагаючись проштовхнути недолугі економічні реформи. Однак, все частіше влада наштовхується на спротив. Соціальний міністр Сергій Тігіпко, губернатори на місцях розводять руками: задовольнити законні потреби людей влада не здатна, немає в бюджеті таких грошей. Не гребують нинішні чиновники частину провини перекласти на попередників, мовляв, в минулі роки понаприймали стільки популістських законів, що для їх виконання не вистачить і трьох державних бюджетів.

Всякому терпінню, як відомо є межа. Першими цієї осені до парламенту прийшли представники афганських і чорнобильських організацій. Це було 20 вересня.  Акція у владних коридорах викликала справжній переполох: ветерани бойових дій в Афганістані мало не захопили приміщення Верховної Ради.

На фоні стихійних протестів беззуба опозиція відчула всю нікчемність своїх проплачених заходів та недооцінила владу. Наступні акції на Печерських пагорбах вже не були настільки некерованими. Серед найактивніших протестувальників раптом виявились  чільні представники Партії регіонів. Несподівано засвітився діючий генерал-майор Анатолій Винник, який привів під ВР цілу роту харківських однодумців. Генерал розкрив карти, котрі не збирались розголошувати в Адміністрації Президента: протести невдоволених соціальною політикою уряду цілком на руку хижакам на Банковій. Їм потрібно довести гаранту Конституції, що управління державою може вийти з-під контролю.

Пролилась і перша кров: одного з міліціонерів вдарили кастетом, юнак втратив свідомість і був доставлений в реанімацію. Постраждав ще один «беркутівець».

Не дивно, що саме в той час, коли найбільш гарячі парубки ламали огорожу біля парламенту, Президент на засіданні Кабміну заявив, що в Україні закуповується зброя для скоєння нападів на органи влади, а «прийшли ламати паркани ті, хто отримав за рішенням суду пенсію в розмірі близько 30 тисяч та одноразові компенсації 700-600 тисяч гривень».

Логіка зрозуміла. Розхитуючи ситуацію в державі, Президента підштовхують до рішучих дій: наступним кроком може бути введення надзвичайного стану з усіма можливими наслідками, а влада в країні перейде із рук олігархів до силових структур.

Не хотілося б, аби такий сценарій став реальністю.

 Парламентський кореспондент Георгій Лук’янчук