Сьогодні третього жовтня 2014 року Георгію Лук’янчуку виповнилось 55 років. Однопартійці Української партії сердечно вітають свого друга і побратима, Голову Контрольно-Ревізійної Комісії партії - Георгія Лук’янчука, з ювілеєм, зичать йому міцного здоров’я, невичерпної енергії, творчих успіхів, здійснення всіх задумів і сподівань, і многая, многая літа!

З роси Вам і з води!

«Жовто-блакитний – то наша Ліра,
Жовто-блакитний – то наша Віра,
Жовто-блакитний – то наша Воля,
Жовто-блакитний – то наша Доля!»
Ці рядки написані 19 серпня 1991 року на барикадах Білого Дому в Москві Георгій Лук’янчук народився в м. Шепетівка, там же, де й знаменитий в радянський час Павло Корчагін (Микола Островський) – герой роману «Як гартувалася сталь». Тільки долі склалися в них по різному. Дитинство та середня школа на Житомирщині, армія… Після армії навчання в Москві – університет Ломоносова, філософський факультет. Участь в антимарксистській підпільній групі… Горбачовська перебудова розбудила сплячі в кожній радянській людині почуття національної гідності.
Студенти з України об’єдналися спочатку в Український молодіжний клуб у Москві, а згодом, після створення Народного Руху в Україні, – в Асоціацію сприяння Народному Рухові. Серед найактивніших членів цих організацій був і наш Георгій. Саме він піднімає перші національні прапори біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Москві.
Найзнаменитiшими стали події першот равневої демонстрації 1990 року на Красній площі, коли українці вперше в історії винесли синьо-жовті прапори та під гаслом «Долой империю красного фашизма!» пройшли повз Мавзолей, який поспішно покинули члени Політбюро ЦК КПСС на чолі з Горбачовим… А за тим грянув ГКЧП, під час якого сформувалась Українська сотня біля стін Білого дому. Георгій з другом Василем Повзуном підняли на дирижаблі над Білим Домом, а фактично – над всією Москвою наш cиньо-жовтий прапор. Згодом з Василем, на запрошення Дмитра Павличка, вони привозять один з барикадних прапорів до Києва та вручають керівництву Верховної Ради України. Саме цього дня відбувалась історична подія – підняття Державного прапора України над куполом Верховної Ради. Георгій брав також активну участь на Запоріжжі в святкуванні 500-річчя Українського козацтва, а також в агітації під час проведення Всеукраїнського референдуму 1-го грудня 1991 року. Після проголошення Незалежності повертається в Україну та бере найактивнішу участь в діяльності Народного Руху України на Житомирщині.
Коли розпочалася акція «Україна без Кучми» в 2001 році, а згодом «Помаранчева революція» 2004 року та нещодавній Євромайдан і Революція Гідності, серед перших, хто вийшов на Майдан під синьожовтим прапором, був і Георгій. У 2011– 2013 роках брав активну участь в Соловецькій Прощі та встановленні Пам’ятного знака в пам'ять про загиблих співвітчизників на Соловках. За цей час став членом Спілки журналістів України. Постійно друкується в нашому часописі. Є активним членом Української партії та постійним учасником акцій Української Патріотичної Альтернативи в столиці, спрямованих на захист української мови, культури та демократичного розвитку і європейського вибору української нації. (О. Давиденко, газета "Нація і держава").