Слово Президента України Віктора Ющенка на церемонії підняття Державного Прапора України

Дорогий Український народе!

Дорогі співвітчизники!

Від щирого серця вітаю вас із Днем Державного Прапора України.

Цей день нерозривно пов'язаний із завтрашнім святом - Днем Незалежності, Днем суверенітету України. У цьому поєднанні - органічний зв'язок між державою, її символами, народом як творцем історії.

Сьогодні відбувається знаменна подія. Тут, на площі Конституції, поряд з Верховною Радою України піднімаємо головний Стяг нашої держави. У цю ж мить державні прапори урочисто здіймаються над кожним містом, містечком і селом нашої Батьківщини.

Ми започатковуємо нову національну традицію. Віднині на цьому місці щороку будемо вітати святий символ нашої державності - український Прапор.

Піднімаючи стяг над Києвом, вшановуємо всі прапори наших міст, земель, всі історичні знамена, які символізували нашу націю у різні часи.

Сьогодні вони схиляються перед головним стягом України.

Поряд із прапором віддаємо шану княжому тризубові - гербові України-Русі, древньому знакові нашої державної могутності. Його зображення датується першим століттям Різдва Христового.

Прийшовши із віків, синьо-жовтий прапор і тризуб освячують тисячолітній шлях нашої держави і нашої нації.

Вони були з нашим народом у всі вирішальні моменти нашої історії.

Блакитний стяг із золотим тризубом великих князів Київських, золотий лев на голубому тлі короля Данила вшановувалися в усій Європі.

Блакитні і золоті кольори були на хоругвах гетьманів, полків, куренів, паланок Війська Запорізького.

Під час Весни народів 1848 року синьо-жовте знамено вперше замайоріло над ратушею Львова як прапор української нації.

Під цим прапором постали Українська та Західноукраїнська Народні Республіки.

22 січня 1919 року на Софійському майдані він освятив історичний Акт злуки, що об'єднав українські землі в єдиній державі.

Із синьо-жовтим знаменом у березні 1939 року була проголошена незалежність Карпатської України.

Це був ще досі невідомий початок боротьби з нацизмом нашого народу. Згодом прапори українського спротиву постануть проти всіх нападок на нашу рідну землю.

Європейський парламент закликав до вшанування пам'яті жертв нацизму і комуністичного сталінізму в день розколу Європи - 23 серпня. Наш прапор піднявся і над цією безоднею.

Через п'ятдесят років синьо-жовті прапори, які тисячами майоріли над мітингами кінця 1980-х - початку 1990-х, провістять найважливіше: Україна відроджується, Україна здобуває свободу, крах тоталітарної імперії став вже неминучим.

Наш прапор, безумовно, це прапор свободи.

Наш прапор - це прапор перемоги нашої зброї і праці всіх поколінь, які творили Україну.

Це - прапор нашої мови, нашої культури, нашого духу і пісні.

Він жив, живе і житиме у кожному вияві української душі.

Коли у 1962 році в космос злетів перший космонавт-українець Павло Попович, він заспівав у космосі українську пісню. І ця пісня стала тоді нашим прапором.

Синьо-жовтий прапор брали з собою в космічний політ перший космонавт вже незалежної України Леонід Каденюк й астронавтка українського походження Гайді Стефанишин-Пайпер.

Минулого року група донецьких альпіністів встановила наш прапор на найвищій точці Землі - горі Еверест.

Наш прапор майорить на Кіліманджаро, Ельбрусі, багатьох інших вершинах світу, на Південному і Північному полюсах нашої планети.

Під його кольорами українські миротворці і сьогодні оберігають мир у «гарячих точках» світу.

Синьо-жовте знамено - це не лише держава Україна. Це - вічний символ всього світового українства.

Наші прапори, наші державні клейноди є скрізь, куди пролягли історичні шляхи українців. Сьогодні наші національні святині - в багатьох музеях світу.

Глибоко переконаний як Президент, як громадянин України, настав час для влади і кожного громадянина зробити все можливе, щоб їхній образ повернувся додому - з Росії, Швеції, Польщі, Чехії, Америки чи Канади.

Сьогодні я маю спеціальне звернення до кожного українця і до кожного громадянина України. Сьогодні я закликаю кожного із вас, в якій би країні ви не жили, у ці урочисті дні вивісити національний прапор на своїй оселі.

Нехай кожен з нас підніме рідний прапор і дасть маленький синьо-жовтий прапорець у ручку своїй дитині.

Нехай весь світ побачить, що ми єдина сила і могутня держава.

За нашою Конституцією, шанування наших державних символів, як і захист Вітчизни, є обов'язком кожного громадянина.

Будьмо вірними цьому обов'язкові, любімо і шануймо наш прапор, захищаймо його як найвищий скарб нашої нації, як найбільшу нашу святиню.

Повторюю - він був з нами завжди.

І найважливіше - він веде нас вперед до кращого життя, до волі, добробуту, безпеки, до Об'єднаної Європи, з якою він єднається своїми барвами.

Дорогі друзі,

сьогодні я маю честь і велику людську радість вручити паспорти громадянина України й державні прапори 16-літнім юнакам і дівчатам, які прибули сюди з усіх регіонів, усіх куточків нашої Батьківщини.

Сьогодні звертаюся до вас і до всієї української молоді з особливою вірою й надією.

Нехай Державний Прапор осяє все ваше життя й надасть йому найвищий сенс, нехай він сповнить вас гордістю й упевненістю в своїх силах, надихне служити на благо рідної України.

Усім співвітчизникам і всім українцям бажаю міцного здоров'я, щастя, добробуту і процвітання.

Хай Господь береже і захищає нас і Україну.

Слава Українському Тризубові!

Слава Українському Прапорові!

Слава Україні!