Незабаром Великдень. З давніх часів в Україні кожна господиня готувала на це свято нові сорочки-вишиванки, намагалась пристаратись якнайбільше яєць з якими йшла потім до писанкарки. А то й сама проявляла неабиякий хист у виготовленні орнаментованих пташиних яєць. Процес розпису повинен був супроводжуватись хорошим настроєм, добрими помислами, щоб робота йшла від душі, від серця, від Бога. Тоді писанка перетворювалась на високодуховний твір і несла посил щастя, добробуту, сили, здоров’я, гарної долі.

Упродовж століть, цей звичай переріс у прекрасне народне мистецтво, що стало культурним набутком української нації і є достатньою презентацією її у всьому світі.

Мистецтво писанок передавалось із покоління в покоління, збагачуючись в процесі новими мотивами, орнаментами, кольоровими сполученнями. Проте, на сьогодні, воно є недостатньо вивчене, адже збереження розпису, виконаного на крихкій шкарлупі яйця є досить проблематичним. Популяризація і шанування цієї унікальної історичної та культурної спадщини, яка увібрала в себе життєву мудрість, народні хист та сприйняття краси стало однією із найважливіших потреб небайдужих українців.

Вони відшукують людей, які зберегли, чи освоїли знання та вміння писанкарства. І уже разом з останніми організовують виставки, майстер-класи. Один із таких атракційно-навчальних заходів був організований Закарпатською крайовою організацією Української партії, громадською організацією «Червона Калина», прес-центром «Закарпаття» та крайовим товариством «Просвіта» 13 квітня 2011 року в актовому залі Народного Дому «Просвіта».

На захід зібралися люди різного віку від маленьких діток до літніх людей. Усі вони із натхненням та завзяттям намагались освоїти унікальні техніки орнаментування яєць.

Хтось пензликом писав мальованку, хтось порався з неслухняним писачком та розігрітим воском, творячи писанку. Дівчатка старанно викладали візерунки різнокольоровими нитками на змащеній клеєм шкарлупі, вражаючи потім усіх результатом - незвичайними мотанками.

Вміння писанкарства присутнім передавали юні студентки 4-го курсу Закарпатського художнього інституту - Ксенія Рибалко (мотанки), Василина Ісак (мальованки), Марія Чендей (авторська техніка - розпис зерном, маком, горохом та іншими крупами) та їхні викладач Роман Пилип (воскова техніка писанки). Досвідченою майстринею був представлений сучасний вид писанкарства – розпис бісером.

Усе дійство супроводжувалось звучанням бандури у виконанні учня Ужгородської ДШМ Юрка Добрея.

Окрім цього, учасники заходу могли помилуватись виставленою експозицією, де були представлені традиційні воскові писанки, крашанки, мальованки, мотанки, дряпанки, крапанки, бісерні і навіть колоті (мереживо візерунків виколюється на шкарлупі голкою) писанки.

Голова Закарпатського крайового товариства «Червона Калина» Інна Конар зазначила: «Захід вдався на славу. Людям цікаве древнє мистецтво. Їм хочеться більше дізнатись про саму писанку, про магію її візерунків, навчитись самим творити це диво. Такий інтерес до культурної спадщини свідчить про переосмислене ставлення до пракоріння, про вихід з духовної кризи, про зростання свідомості та самоповаги українця. А це є фундаментом, на якому можна зводити надбудову майбутнього країни».

Приємно, що по закінченню дійства до організаторів (Інна Конар, Олег Диба, Павло Федака, Роман Пилип та Василь Коцан) підійшла з подяками щаслива, в руках із власноруч створеною писанкою, дівчина. Виявилось, вона мешкає у Херсоні, а в Ужгород завітала на один день. Побачила оголошення та скористалась нагодою. Задоволення, несподівані враження, емоції отримала колосальні, а також бажання здійснити тривалішу поїздку по Закарпаттю.

Отож прославляти та популяризувати рідний край ми можемо, в великій мірі, мистецькими творами наших майстрів, атракціями, основою яких будуть самобутні традиції, древні унікальні символи-обереги, відроджені народні звичаї.

Фото з заходу ТУТ

Прес-служба Закарпатської крайової організації Української партії