Війна – це завжди страшно! Війна – це завжди горе, розруха, жертви й страждання! Війни починають боягузи, а виграють Герої!

Ми низько схиляємо голови перед тими, хто поліг у страшній Другій світовій війні та молимося за їхні душі. Але в той же час ми чітко усвідомлюємо, що наша війна – війна України за свою незалежність ще й досі триває.

Це добре, що нарешті в керівництва держави знайшлася політична воля провести заходи до 70-ї річниці перемоги над нацизмом так, як це відбувається у всіх цивілізованих європейських країнах. Зокрема, Україна цього року вперше спільно з іншими демократичними державами відзначатиме 70-у річницю перемоги над нацизмом у Європі. 8 травня – День пам’яті та примирення, 9 травня – День Перемоги, 2 вересня – 70-ту річницю завершення Другої світової війни.

Але, на жаль, ми мусимо визнати, що для нас війна не завершилася у 1945 році. Так, 70 років тому людство отримало перемогу над нацизмом, проте в ейфорії від перемоги світ втратив пильність, що продовжило життя ще одного тоталітарного спрута – СССР. Україна залишилася окупованою «братнім» російським народом. І всі ці роки українці боролися за свою незалежність. Кращі сини та доньки України поклали життя у цій нерівній боротьбі.

Здавалося б 1991 року ми здобули таку омріяну Незалежність. Аж ні! Міцні обійми «старшого брата» ніяк не можуть розімкнутися. Увесь цей час Росія вела приховану війну проти України: діяла через свою 5-ту колону і всіляко перешкоджала становленню України як процвітаючої європейської держави.

І коли у листопаді 2013 року європейський вибір України в чергове був поставлений під загрозу, а разом і з ним незалежність нашої держави – терпець українському народу увірвався. Ми вийшли на вулиці і прогнали тирана, який узурпував владу в державі і хотів здати Україну в ярмо новітньої московської імперії. І ось тоді Росія показала своє справжнє обличчя, фактично напавши на Україну без оголошення війни: свідченням цього є анексія Криму та підтримка бойовиків на Донбасі.

Сьогодні в Україні знову триває справжня війна – ллється кров солдатів та сльози матерів. Нам нічого святкувати. Свято буде тоді, коли Росія назавжди відречеться від посягань на нашу державу. Сьогодні ми маємо тільки схилити голови у молитві за загиблими, пам’ять про яких буде вічно житиме в серцях нашого народу.

А наша війна ще триває і хай береже Господь наших захисників!

Слава Україні і вічна пам’ять героям!

 

Голова Політради Української партії Олег Олійник