> Публікації > Ігор Насалик: Україні не вистачає такого політика як Мазепа

Особистий рейтинг мера Калуша та голови ЦР Української Партії Ігоря Насалика у місті, яким він керує – 95%

Десь такий самий рівень популярності мав Роман Абрамович – колишній  губернатор Чукотки, та президент Чечні Рамзан Кадиров (але останній, швидше за все, сам робить заміри та сам підраховує соціологічні дані своєї популярності).

Як вийшло, що у минулому співвласник цементних заводів, колгоспів, авіа- та автомобілебудівних компаній, облгазів та підприємств АПК вирішив змінити столицю на доволі занедбане містечко Прикарпаття? Як вдалося вивести депресивне місто із перманентною загрозою екологічних катастроф на перше у всеукраїнському рейтингу та за три роки вшестеро збільшити його бюджет.  Зрештою, що для пана Насалика його управління містом? Цікавий тимчасовий експеримент? Майданчик для розробки навичок? Чи щось інше?

МИ ЄДИНІ, ХТО ОПРИЛЮДНИВ СВОЇ КОШТОРИСИ ПІСЛЯ ПОВЕНІ

Ігоре Степановичу, десять років тому в одному з інтерв’ю Ви сказали, що найкращі політики, це люди, які вийшли з бізнесу. В 1999 році в це хотілося вірити, але “галерея світлих образів” колишніх бізнесменів, неважливо хто це (мер Києва, губернатор Чернівців, голова СБУ чи міністр ПЕКу) у політиці дискредитує ідею ефективності бізнесменів на державних посадах. Між нормою власного прибутку та суспільним благом вони завжди обирають перше. Чи не так?

Давайте повернемося до 1998 року. Саме тоді я сказав цю фразу, під час того, як балотувався до Верховної Ради, наголошуючи: “Якщо ми не піднімемо економіку, то втратимо Україну”. Згадайте 1998 рік, коли були річні заборгованості по заробітній платі, коли не виплачувалися пенсії та зупинялися підприємства. Тоді ж практично все виробництво зупинилося. Що могло підняти економіку? Початок функціонування бізнесу. Хто міг створити правила для бізнесу? Чистий політик без бізнес-досвіду був далекий від цього. Тому в ті роки бізнесмен мав прийти та створити правила для всіх, щоб почала функціонувати економіка.  Наприклад, я прийшов у Верховну Раду у 1998 році, увійшов у комітет з паливно-енергетичних питань та очолив комітет по нафті та нафтопереробці. Так ось, за два роки роботи почали  працювали всі нафтопереробні заводи, на відміну від сьогоднішнього дня, коли нафтопереробка стоїть. І ціна на світлі нафтопродукти була нижча, ніж в Росії. На цих заводах працювало більше 50 тисяч людей. А світлі нафтопродукти займають від 5 до 40 відсотків у будь-якій сфері економіці.

Де Ви брали нафту?

Це була і наша, і російська нафта. Ми проводили таку митну політику, що ввозити світлі нафтопродукти стало набагато дорожче, ніж їх переробляти. Тому на Україну пішли не світлі нафтопродукти, з Білорусі, Литви, Росії приходила сира нафта. І це давало можливість запустити переробку. Ви пам’ятаєте, 1996 року ще люди стояли на дорогах, продавали каністри з бензином за двадцять доларів, у 1999 році було вже зовсім інше. В той час у державне управління повинен був прийти бізнес. Сьогодні у політику повинні прийти політичні сили, які не є заангажовані промислово-фінансовими групами.  Якщо це відбудеться - буде стрибок.

Очолювана Вами Українська партія не залежатиме від жодної групи? А за що будете вибори проводити?

Ми перейдемо на членські внески. Існує група бізнесменів, які вірять, що Українська партія буде не заангажована у ФПГ. Спочатку вони робитимуть внески. А далі, коли люди побачать, що ідея реалізується, то прихильність до нашої політсили буде зростати.

Верховна Рада періодично оголошує Калуш зоною надзвичайної екологічної ситуації. Поглянути на Ваші проблеми їздять президент, експерти ООН, уряд дає Вам гроші то на Домбровський кар’єр, то на утилізацію гексахлорбензолу. В Західній Україні багато міст з екологічними проблемами. Поділіться з іншими українськими мерами, як Вам вдається переконати уряд, президента, що Ваша проблема найсерйозніша?

По-перше, я хотів би Вам сказати, що гексахлорбензол це дуже серйозна проблема. Півграма в повітрі здатні вбити людину. У Калуші захоронено  11,5 тисяч тон гексахлорбензолу. По-друге, кошти, що нам обіцяють виділити під утилізацію з бюджету, не будуть втрачені, ми сподіваємося отримати міжнародний грант на утилізацію.

А як Ви шукаєте гранти?

В Інтернеті існує чимало екологічних програм. Європейський банк, ЄБРР, Світовий банк виділяють гранти. Я вивчав цю систему, бо серйозно займався екологією. Вибачте, не можна жити у помийній ямі, якщо ми хочемо бути в Європі.

Я якраз шукав грант,  щоб вирішити проблему регіону, у той же час Едуард Прутнік запросив мене до Німеччини, на великий екологічний форум. На цьому форумі ми фактично домовилися з іспанської компанією Емтіка, яка отримала європейський грант на управління відходами. Вони готові були виділити більше 15 мільйонів доларів, щоб розробити проект з утилізації гексахлорбензолу і проект по зупиненню просідання грунтів Домбровського кар’єру. Також вони направили лист до міністра палива та енергетики Бойка, що вони готові це зробити, але й досі не отримали відповіді.

Отже, Ви збиралися взяти грант, щоб утилізувати отруту?

Ми діяли відповідно до законодавства. Згідно зі Стокгольмською конвенцією, якщо Україна вкладає кошти, то Євросоюз їх повертає.

Але міністр палива та енергетики Юрій Бойко поки що не впевнений, що йому потрібен грант? Чи не впевнений, що отруту слід утилізувати? Відкати міністерству пана Бойка не пропонували?

Відкати - ні. Памятаєте, коли на Західній Україні пройшла повінь, Калуш єдине місто,  хто вивісив свої кошториси щодо витрачання коштів, виданих на допомогу. Ми працюємо прозоро. До нас немає претензій. Відкати в нашій роботі не передбачені.

ПОКЛАВ РУКУ НА БІБЛІЮ І СКАЗАВ: Я КОПІЙКИ НЕ ВЗЯВ З ЦЬОГО МІСТА. ПОТІМ ЗАПРОПОНУВАВ ЦЕ Ж ЗРОБИТИ СВОЄМУ ОПОНЕНТОВІ

На одному із західноукраїнських ресурсів читала обурений матеріал про те, що Ви чи не за один день звільнили усіх своїх заступників.

Коли я став міським головою, то спочатку сформував апарат на основі партійних квот. Але з часом зрозумів, що серед тих, хто прийшов працювати багато непрофесійних людей, і мені б довелося робити за них їхню роботу. Наприклад, у бюджеті міста є 8 мільйонів вільних гривень, я прошу заступника розмістити їх у банку, щоб ми отримали відсотки по кредитах. Він не зміг цього зробити, я розмістив їх за п’ять днів.

Або створюємо в місті інформаційний центр. На даний час у нас вся зовнішня реклама в Калуші належить місту. Але спочатку голова центру каже, що ця структура повинна бути дотаційною. Я кажу: вибач, її створено для прибутку. Довелося змінити керівника, і вже через рік міський інформаційний центр дав 800 тисяч гривень прибутку.

Чи, наприклад, усі мери продають ринки, у нашому місті ринок - комунальний. Тому я поступово створював свою команду. Оголосив конкурс на заміщення посади моїх заступників. Вигравали ті, хто мав максимальний бал. У журі були й представники політичних партій і дієвих місцевих громадських організацій.

Переглядаючи калуські газети, я прочитала про Ваші грандіозні задуми збудувати в місті ковзанку, стадіон для скейт-бордингу. Що з цього вдалося реалізувати?

У 2006 році бюджет міста був 50 мільйонів гривень, а борг - 30 мільйонів. До кінця того ж року бюджет становив 80 мільйонів. Коли приймали бюджет 2007 року, я презентував його, то пообіцяв, що з 50 мільйонів ми збільшимо до 130 мільйонів гривень. Тоді ніхто мої слова всерйоз не сприйняв, а один з депутатів сказав, що коли ви цей бюджет виконаєте, то я з’їм свою шапку. Найцікавіше, що бюджет було виконано, а депутату подарували шапку з хліба і він її привселюдно з’їв.  Ще через рік бюджет міста був 194 мільйони. Цього року наш бюджет 331 мільйон. Порівняйте, на соціальний захист малозабезпеченим Калуш виділив 700 тисяч, у той час як Івано-Франківськ – 100 тисяч, область виділила 10 мільйонів на будівництво доріг, ми виділили 35.

Ми побудували Льодовий палац. Квиток на ковзанку коштує п’ять гривень для дітей, для дорослих – 10. Басейни раніше не працювали, а тепер працюють цілий рік. Учні 3-4 класу проводять уроки фізвиховання у басейні, 9-10 клас обов’язково в Льодовому палаці. Останні три роки Калуш отримує перші місця за всіма показниками із благоустрою в Україні. Ми перші в області запровадили роздільне сортування сміття. Аргумент був наступним: жителі якого району  найкраще сортуватимуть сміття, діти з цього району поїдуть відпочивати. І діти таки чином мотивували батьків.

Також збудували єдиний у Івано-Франківській області майданчик для скейт-бордингу.  Ми багато чого зробили. Пам’ятаю свою першу зустріч із виборцями після перемоги. Туди прийшло більше тисячі людей, в яких протікали дахи. І більше тисячі, які скаржилися не неякісне опалення. Тому ми зробили програму на чотири роки, суть якої полягала не в латанні дахів, а в повному перекриванні. З більш як двохсот двадцяти п’яти комунальних будинків ми зробили сто дев’яносто дахів. Цього року не було жодного звернення, що течуть дахи, також не було жодного звернення щодо якості надання тепла.

В суспільства нема віри, що існують не корумповані міські голови...
Візьміть будь-якого громадянина міста Калуша, і запитайте його або  проведіть опитування: чи бере їхній мер хабарі, чи прозоро розподіляє кошти. Впевнений, що 95% скажуть, що хабарів не бере. Якось у нас відбулася на цю тему дискусія з одним депутатом. Я попросив винести Біблію. Поклав на неї руку і привселюдно сказав: я не взяв з цього міста ані копійки, лише вкладав свої гроші. А потім попросив свого опонента, а він був лікарем, вийдіть і повторіть те саме, тримаючи руку на Біблії. Він щез. Апотім з’явився анекдот, що по місту їздить лікар, який скуповує Біблію, щоб не було на чому клястися.

Мені дуже хотілося б, щоб оці напрацювання не завершилися Калушем. Саме тому я очолив Українську партію. Будь-який мер, який приходить працювати, стає заангажованим або в однієї, або в другої або у третьої політичної сили. Люди, які голосували за списки, голосували за партійних лідерів. Виборці тільки в процесі побачили, хто ж прийшов працювати. Я своїм депутатам сказав, мені байдуже, від якої політичної сили ви пройшли. Мені важливо, щоб ви знали бюджетний кодекс, земельний кодекс, щоб ви володіли соціальними, земельними питаннями. Як я можу дискутувати із працівниками департаменту земельних ресурсів, якщо вони не знають земельний кодекс, з бюджетниками, які не знають бюджетного кодексу.

Я зустрічав таких людей. Тоді й постало питання, як привести не партійних людей (бо там сват, брат, кум, той гроші дав), а професіоналів.

Ми готові співпрацювати із будь-якими мерами, які себе не заплямували, які готові працювати для своєї громади та сповідують українську національну ідею.

Ви так гарно говорите. Але ми так тісно кооперуємося із Росією, що Ви можете не встигнути із реалізацією національної ідеї.  У День прийняття Конституції наші політики поїдуть в Москву обговорювати енергетичні питання. Деякі ЗМІ пишуть, що вони їдуть віддаватимуть НАК. Ви не боїтеся, що зможете здійснювати Ваші повноваження у межах малоросійської колегії?

Скажу так: все, що можна зробити, необхідно зробити. Але не забувайте, скільки було втрачено. Наприклад, ми мали підписаний до 2010 року чудовий договір по газу, де він мав продаватися по 50 доларів. Ті, хто називали себе демократичними силами, його зруйнували. Мене колись запитали в телеінтерв’ю, як ви оцінюєте те, що скасували договір. Такі факти Прокуратура повинна оцінити. У нас були гарантії постачання газу по 50 доларів до 2010 року, це підтверджувалося ратифікацією договору, як російської Думи, так і нашої Верховної Ради.

УКРАЇНІ НЕ ВИСТАЧАЄ ТАКОГО ПОЛІТИКА ЯК МАЗЕПА, ЯКИЙ ВМІВ «ХОДИТИ» МІЖ КРАПЛЯМИ ДОЩУ

Ну, давайте не будемо. 50 доларів було за рахунок того, що існувало РосУкрЕнерго, та лідери двох держав крали в своїх держав.

По-перше, для того, щоб підняти Україну дуже потрібна хороша ціна. Якщо навіть РосУкрЕнерго дає туркменський газ по 50, то чого з ним не працювати?

По друге, посередника забирають для того, щоб зменшити ціну, а тут забрали посередника, а ціни вдвічі зросли. То що ми отримали?

У короткостроковій перспективі дешевий газ добре. А у довгостроковій  – прозорість краще непрозорості, правила та формула краще відсутності правил.

Ми більше втратили не тоді коли забрали з ринку РУЕ та отримали ціну, а коли через непрофесійність влади втратили контракт із Туркменістаном на поставку 25 мільярдів кубів. Тому в Українській партії одним з кураторів  енергетичної сфери є Богдан Соколовський.

Богдан Іванович вам не розповів по-свійськи чому Ющенко підігрував РосУкрЕнерго?

Ющенко зробив багато помилок. Я був єдиною людино, яка ще у 2003 році, коли відбувалося засідання фракції, привселюдно та жорстко критикував його оточення. Ніхто мені не заперечив, але ніхто присутніх на фракції не підтримав.  Бо у кожного була карточка, в якій писало,  де він буде після перемоги Ющенка. Я, до речі, був розписаний у цій шахматці головою НАК Нафтогазу.

Але якби я ним став, то мене або б застрелили, або зняли, бо я би українські інтереси відстоював до останньої йоти.

Ви знаєте, я захоплююся Мазепою. Україні не вистачає такого політика як Мазепа, який умів «ходити» між краплями дощу. Вмів провести переговори так, щоб не програв його народ. Такого б політика нам зараз. Віктор Ющенко міг би стати президентом високорозвиненої економічної України. На даний момент президентом повинен бути управлінець, який бачить цілі, здатний чітко поставити завдання та показати шляхи їхнього виконання.

Ви поділяєте фактично заявлену стратегію нової влади на об’єднання активів, створення СП з Газпромом?

Якщо будуть збудовані обхідні потоки, то магістральна труба буде втрачена.  Але якщо буде створено консорціум, а Україну допустять до російських родовищ та геологорозвідки, то це буде величезна перемога. Я працював із Андрієм Клюєвим в одному парламентському комітеті чотири роки. Він достатньо прагматичний фахівець та глибоко знає тему.

Але щоб уміти гідно проводити переговори, слід мати сильну економічну позицію. Довгий час у нас вважали, що немає альтернативних джерел енергії, окрім російського газу. Працюючи в парламенті, я постійно піднімав питання будівництва терміналу для скрапленого газу.  Це міг бути газ із Ірану, Іраку, Алжиру. За умови будівництва терміналу, ми могли б вийти на вартість газу вдвічі дешевшого, ніж зараз маємо. Мені казали, це нецікаво: ми беремо у Росії по 50 доларів. Тоді рішення заблокували. А термінал потрібен, нехай це буде дорожче, але припиняться розмови про відсутність альтернативи.  А уявіть, якби одного разу Україна та Росія не домовилися про газ, це ж колапс, було би тисяча «алчевськів».

Ну не треба так лякати. У нас народні умільці в 2009 році, перевели систему в автономний режим, знайшовся газ. Завжди прорвемося.

Вдалося тоді, й добре. Газу з Бородчан не вистачило би на всі металургійні заводи – ми не змогли б у повній мірі забезпечити так країну газом. Для того, щоб була сильна державна позиція, необхідно мати економічне підґрунтя та мати шляхи для відступу. Йти на переговори, не маючи шляхів для відступу, дуже складно, бо тоді Росія зможе диктувати будь-які умови.

Як Ви в принципі характеризуєте ситуацію, коли російський бізнес приватизує металургійні об’єкти України?

У Калуші працює ЛУКОР - потужний російський капітал, який вклав у реконструкцію міста більше 500 мільйонів доларів. Представникам підприємства я пообіцяв цілком лояльне ставлення, за умови, що заробітна плата людей, повинна бути більшою за середню по місту. Вкладаєте? Вкладайте. А держава завжди може прийняти будь-яке рішення, якщо ви будете погано поводитися.

На Заході відкриється одне робоче місце, і там шану працедавцеві співають, а ми тут тисячу відкриємо, ніхто дякує не скаже. Тому тих, хто працює та відкриває робочі місця, ми повинні робити національними героями.

Ви виступили з ініціативою спорудити Пантеон героїв та перепоховати у Калуші Євгена Коновальця? Чи це поклик душі чи така регіональна політична кон’юктура?

У батька мого батька було чотири дружини. У мого тата був 21 брат та 9 сестер. Мій тато народився, коли діду було 76 років.

Козацькому роду нема переводу...

Дев’ятнадцять братів та сестер мого тата загинули у період 1943-53 роки під час національно-визвольних змагань. Тому це історія країни та історія сім’ї.

Про перепоховання Коновальця я домовився ще, коли міністром зовнішніх справ був Арсеній Яценюк і це все було реально зробити. Але міська рада прийняла рішення, що перепоховати Коновальця варто у Києві, бо Калуш цього не достойний. І це був для мене величезний програш. Ми могли би зробити цей Пантеон, перепоховавши Коновальця, могли би підняти питання про перепоховання Пилипа Орлика, який захований у Румунії. Я давав сто тисяч тільки під цей проект, Олексій Кучеренко давав 20 тисяч.

Повертаючись до Української Партії та її участі у виборах. Ви не переоцінюєте свої шанси? Одна справа – ефективно керувати  Калушем, інша – заявка на всеукраїнський успіх?

Якщо на наступних парламентських виборах буде мажоритарна система, Українська партія на Західній Україні менше сорока мажоритарників не приведе. Це я кажу, про Волинську, Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську,  частково Рівненську області. Давайте укладемо парі, якщо Ви мені не вірите. Якщо ми проведемо тридцять по мажоритарці, то ви в 2012 році визнаєте, що сміялися дарма.

Та я з радістю програю Вам це парі. Але головне, щоб Ви, вигравши його, та пройшовши спочатку в парламент, а потім в Кабмін, не пішли протореною стежкою, не почали би красти...

Міністр, потрапивши в уряд, починає платити партії, підсаджує на фінансову голку свою партію, щоб та закривала очі на все, що він робить. Наша партія буде позбавлена ефекту такої наркоманії. Якщо хтось, хто прийде, буде помічений в таких діях, ми відкличемо такого міністра.

Мені здається, щоб країна досягла повного успіху, необхідно, щоб правитель мав хребет, був релігійний та мав інстинкт державника. У нас були президенти, які мали лише по дві ці якості, хтось волю та інстинкт державника, хтось мав інстинкт державника та релігійність, але не мав хребта, останній має релігійність та волю, але не має інстинкту державника. Тому і не таланить цій державі.

Мойсей сорок років водив свій народ. А ми лише двадцять. У нас є час. З тим треба змиритися та почекати.

Розмовляла: Лана Самохвалова,  УНІАН


Повернутися