Цікавою й насиченою була цьогорічна програма святкування Дня міста Стрия. Місцяни мали змогу подивитися та послухати виступи багатьох іменитих виконавців. Серед цієї когорти знаковою постаттю безперечно був Народний артист України Павло Дворський. Його приїзду стрияни завдячують Президенту Благодійного фонду «Добре серце», заступнику Голови Політради Української партії Олегу Канівцю.

Журналістка прес-служби Української партії Наталя Карпенкова поспілкувалася з відомим співаком.

- Пане Павле, прийміть найщиріші вітання від стриян, серед яких багато шанувальників Вашої творчості. Ви не вперше в нашому місті тож чи помічаєте якісь зміни? Адже збоку завжди видніше.

- Стрий сміливо можна назвати європейським містом з галицьким шармом. Я приємно вражений новими будівлями й відреставрованими старими будинками, затишними вуличками, усміхненими городянами. Змінюється й менталітет людей, обслуговування клієнтів і покупців. Цікава героїчна й патріотична історія вашого міста. Адже саме в Стрию вперше було піднято синьо-жовтий прапор над адміністративною будівлею, а вже потім і в інших містах України. Ще приїжджаючи з ансамблем «Смерічка», з Назарієм Яремчуком, пам’ятаю переповнені зали й теплий прийом глядачів. Завжди їхали зі Стрия з хорошим настроєм.

І, сьогодні, в День міста знаю, що буде багато гарних людей, які люблять мелодійну українську пісню. Хочу щоб линули у Стрию пісні у моєму виконанні із супроводом багатотисячного хору. Тут вміють плекати й зберігати звичаї, а також цікавляться новинками й тим, що робиться за кордоном. Це дуже важливо.

Один з філософів сказав, що без традицій немає культури, а без культури немає нації. Я мрію і хочу, щоб наші діти, внуки і правнуки гордилися тим, що у них є Україна, у них є рідна мова, їхня пісня, культура, звичаї, обряди, колядки, гаївки. Все те, що нам залишили наші пращури. Усе це ми маємо продовжувати і збагачувати щирим відношенням, своїми серцями, душами. Я з великим задоволенням приїжджаю у ваш благословенний край чудових музикантів, композиторів, поетів, духовників. Щиро радий, що стриянина Святослава Шевчука обрано Владикою Греко-Католицької церкви, тут його коріння, проживає його мати Віра. Стрий дав людству багатьох видатних людей.

- Ви багато гастролюєте в Україні й за кордоном. Скажіть, будь ласка, чи відрізняється енергетика й сприйняття аудиторією української пісні по обидва боки Дніпра й за океаном?

- Багато залежить, я б сказав дев’яносто відсотків, від самого артиста, який виходить на сцену, чи поле, чи стадіон. Дуже важливо як ти ідеш до людей, що ти хочеш їм сказати. Як ти це робитимеш. І ви знаєте, майже різниці немає, чи я працюю в Кривому Розі, чи в Донецьку, чи у Львові, чи в Одесі. Якщо люди відчувають, що від тебе іде позитив, що ти прийшов поділитися з ними своїми почуттями вони будуть такими ж позитивними.

Пригадую, одного разу виступаючи в Луганську на стадіоні, почалася сильна злива. Ну думаю, все зараз народ розійдеться і як бути з концертом. Та жодна людина не ворухнулася. Я виходжу до них на сцену й ми разом співаємо «Червону руту» Володі Івасюка, й «Смерекову хату», й «Водограй», «Горнусь до тебе, Україно». І люди зі сльозами на очах просять: «частіше приїжджайте, ми чекаємо на вас, ми любимо рідну пісню, чекаємо спілкування українською мовою». На жаль, там розмовляють на суржику чи російською, та кажуть, що якщо б мали українського співрозмовника то б залюбки говорили рідною мовою. Тому через пісню перш за все ми маємо підтримати тих людей, які мають українське серце й хочуть бути патріотами. Маємо вселити надію, що їхні діти й онуки, знаючи різні мови, перш за все повинні розмовляти українською. Без мови немає майбутнього. Я вірю, що ми прийдемо до єдиної віри, станемо справжніми господарями на своїй землі.

- Багато Ваших колег по-цеху йдуть в політику, чи підтримують того чи іншого кандидата. А у Вас було бажання зробити політичну кар’єру?

- Так, пропозиції були. Навіть у перший український парламент. Я був на гастролях з ансамблем «Смерічка», а колектив філармонії висунув мене кандидатом до Верховної Ради. Я ще тоді був молодий, ну й думаю, нехай буде. А вже потім зрозумів, яка це величезна відповідальність. Я ж співак, багато гастролюю. Я дуже хвилювався у ту ніч коли підбивали підсумки голосування. Думав, Боже, якщо мене виберуть, що я буду робити. Я ж звик працювати, а не халтурити. Якщо за щось берусь, то віддаюся на всі сто. Тоді я зайняв по рейтингу третє місце.

До мене пізніше зверталися, щоб я виступив на підтримку іншого кандидата під час другого туру виборів. І тоді я ще раз переконався, як добре, що мене не вибрали у парламент, тому що вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою, кожна людина повинна на своєму місці приносити користь.

Якщо ти митець, лікар, вчитель, якщо в тебе справді талант служити людям, маєш служити на своєму поприщі. Я зрозумів, моє місце на сцені, серед людей, яким я дарую свою любов, вселяю через свої пісні надію і віру в те, що все таки попри всі негаразди в нашому суспільстві, ми виберемося з того ярма. Можливо мої діти підуть в політику, вони набувають юридичного фаху й музичні ВУЗи закінчують. Я особисто служитиму людям на сцені: піснею, словом, душевною підтримкою.

- Вашому приїзду до нашого міста на свято стрияни завдячують Президенту Благодійного фонду «Добре серце», заступнику Голови Політради Української партії Олегу Канівцю. А який зміст Ви вкладаєте у поняття «добре серце»?

- Мої нині, на жаль, вже покійні батьки Ананій Кирилович і Вікторія В’ячеславівна казали: «Павле, завжди іди до людей з добрим серцем».

Я переконаний, що люди, які заснували фонд з такою назвою, самі мають добре серце. Людина може мати високі посади, звання, великі статки, готелі, заводи та не мати серця. І чим більше буде добрих сердець, тим менше буде обездолених, талановиті діти зможуть досягти мети, добрі справи говоритимуть самі за себе. Процитую знову своїх батьків, які мені казали: «Павле, зрозумій – те, що ти віддаєш то твоє, а не те, що ти береш». Це проста життєва філософія. Побажаю всім, хто займається меценатством злагоди у їхніх родинах, здоров’я. Нехай Бог їх благословляє на добру й щиру працю на благо нашої землі, України, звичайно на милість Бога.

- Журналістів не люблять за запитання про особисте життя й банальне – про творчі плани. А які питання Вас дратують?

- В принципі, мене жодні питання не дратують. Я готовий відповідати на будь-які. Вважаю, що якщо ти людина публічна, виходиш до аудиторії, як на сповідь, то чому ж не розказати про особисте, деколи потаємне. Наші слухачі, глядачі ж беруть приклад з митців, хочуть знати про нього так чи не інакше, де вчився, чого досяг, що вдалося, а що ні.

Тому, зрештою і як політики, творчі люди повинні йти до людей з відкритим серцем.

Зрозуміло, що є деякі такі моменти для артистів, коли зачіпають їхню честь, професійність. Та я погоджуючись на інтерв’ю, бо переконаний, що ті мільйони людей, які слідкують за моєю творчістю та не завжди мають змогу побувати на моїх концертах, мають знати про моє життя на сцені й поза нею. Я сам люблю почерпнути щось цікаве від мудрих людей й радо ділюся своїми знаннями.

- Багато людей для своєї популяризації зараз використовують Інтернет. Ведуть блоги, відкривають сайти, розміщують відео, фото, користуються соціальними мережами. А Ви «дружите» із всесвітньою павутиною?

- Так. Мої сини Павло і Славко займаються цією справою. Незабаром оновиться мій сайт. На популярному сайті You Tube розміщені сотні моїх пісень, кліпи. Це вимога часу, вік інформації.

- Чим дивуватимете сьогодні стриян? Прем’єри пісень будуть?

- Звичайно. На стрийській сцені вперше виконаю пісні на вірші Галини Калюжної, Миколи Величка про рідний край, про кохання. Цікавим буде те, що я виконаю кілька пісень італійською мовою у перекладі поетеси Даніели Гостінеллі. З нею я познайомився під час гастролей в Італії, бо крім наших співвітчизників на концерти приходять й італійці.

Коли ми виступали в Римі з «Пікардійською терцією» до нас підійшла випускниця Римського університету, в якої до речі чоловік зі Львова - Даніела Гостінеллі й запитала дозволу перекласти деякі пісні, щоб їх слухали й італійці. Мені ця ідея здалася чудовою, оскільки наші мови дуже мелодійні, солов’їні. І вона взялася за цю справу. Вже переклала вісім моїх пісень. Серед них «Стожари», «Мама Марія», «Срібний дощ». Я думаю стриянам буде цікаво послухати мої відомі пісні італійською мовою. Ось, наприклад, «Місячне сяйво» (співає українською, а потім італійською – прим. автора). Бачите мови співзвучні й слухати можна серцем.

Співатиму пам’яті Назарія Яремчука, патріотичні пісні, бо Стрий надзвичайно патріотичний край. Цього року святкуємо 20 років Незалежності. Хоч у великих потугах та ми маємо можливість будувати нашу державу Україну.

Впевнений, що і молодь буде співати тих пісень, бо попри розважальні пісні вони співатимуть і ті, що згуртовують наші лави, надихають нас на творення, на злагоду.

Пісню «Перехрестила на дорогу» я присвячу усім берегиням нашого роду й зокрема матері Владики Святослава Шевчука, бо мамине благословення, мамина молитва є найсильнішим оберегом.

Вітаю усіх стриян з Днем міста. Добробуту вам і процвітання, й до зустрічі на концертних майданчиках.

- Дякую Вам за Вашу творчість, щире серце й неймовірну енергетику. Чекатимемо на нові пісні у Вашому виконанні.