«Міліція  в  Україні  -  державний  озброєний орган виконавчої влади,  який  захищає  життя, здоров'я, права і свободи громадян…, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань». Так звучить ст.1 Закону України «Про міліцію».  Що насправді спостерігаємо останнім часом?

Люди в погонах, замість того щоб захищати права і свободи українців порушують їх. Діяльність силовиків під керівництвом Анатолія Могильова покликана допомогти чиновникам реалізовувати свій проект узурпації влади. Влада ж крутить наглядачами порядку як циган сонцем і не помічає, що своєю діяльністю заганяє Україну в глухий кут на шляху формування її іміджу як правової держави. Всі прості і не зовсім українці, які так чи інакше перешкоджають реалізації цього проекту неодмінно виводяться з гри, щоб не бути більмом на оці у влади. Ти якимось чином не згоден із курсом розвитку країни – в райвідділ, проти упередженого судилища – в автозак, просто думаєш не в тому напрямку – злочинець. Ось лишень кілька штрихів до портрету міліцейської діяльності за останні два місяці:

6 вересня за, нібито, виготовлення продукції з логотипом Euro 2012, працівники ГУ УБОЗ блокують діяльність компанії ProstoPrint. Незабаром, 15 вересня їх колеги на Майдані Незалежності банально крадуть у активістів громадських акцій протесту футболки з написами «Спасибо жителям Донбасса…», зав’язуються сутички. Водночас у центрі зв'язків з громадськістю столичного ГУ МВС заявляють, що діяльність міліції жодним чином не пов'язана з випуском компанією ProstoPrint футболок з уже легендарним написом. Власник компанії Денис Олейніков змушений покинути країну.

20 вересня парламент атакують чорнобильці і афганці, депутати насторожуються і обгороджують своє місце праці високим парканом… від нас, громадян, платників податків, за чий кошт, власне, і споруджено цей витвір архітектурного мистецтва. Далі більше. 13 жовтня озброєні співробітники податкової міліції блокують роботу організації ветеранів війни в Афганістані «Ніхто крім нас» і паралельно проводять обшук у помешканні лідера цієї організації Олександра Ковальова. Що це, простий збіг обставин чи свідомо запланована спроба зриву загальноукраїнського Форуму громадянського суспільства? Благо, Форум таки відбувся без особливих ускладнень.

11 жовтня до Печерського суду з самого ранку стягнено неймовірну кількість працівників силових структур і щільно загромаджено вулиці Києва міліцейськими автобусами. У влади ж все під контролем і добре зрежисовано. Вирок відомий заздалегідь, отже, така кількість правоохоронців необхідна, щоб вгамувати акції протесту під час його оголошення. В час коли суддя зачитує вирок, вибірково затримуються і «пакуються» в автозаки активіст «податкового майдану» Сергій Мельниченко та ще 6 мітингувальників. Журналістка Наталія Кравчук отримує стусана від беркутівця та розбитий фотоапарат.

Приклади із придушенням активності учасників громадянського суспільства можна продовжувати і продовжувати. А тим часом в Одесі озброєні чеченці  вбивають двох правоохоронців, ще четверо отримують поранення. Всього троє озброєних осіб піднімають на ноги всю область. Триста «професіоналів» в бронежилетах з гранатометами і бронетранспортерами не можуть протягом чотирьох годин дати гідну відсіч злочинцям. Ну це ж нонсенс, абсолютне фіаско української міліції. Ось він, професіоналізм працівників «Беркута», «Сокола», «Альфи», «Бети», «Гамми» та їхнього керівництва. Зате «пресувати» мирних неозброєних демонстрантів міліція вміє і робить це з дивовижною вправністю і виключною неупередженістю.

Потихеньку силовики перетворюються в звичайнісіньких рейдерів в погонах. Тільки й чути в медіа: маски шоу в приміщеннях «Фокстроту», перевірки в офісі «Епіцентру» і «Нібулона», під вартою батьки опозиційного нардепа. Ціль сьогоднішньої влади зробити бізнес підконтрольним собі, а простих людей залякати. Зробити так, щоб свідомий українець перед наміром протестувати триста разів подумав, схопився за відбиті нирки та печінку і не пішов на майдан свого міста відстоювати громадянську позицію.

І схоже на те, що українцям найближчим часом розслаблятися не слід. Якщо говорити мовою цифр, то в проекті бюджету 2012 на утримання МВС планується виділити 14,4 млрд., що на 576 млн. більше ніж в 2011 році, на СБУ – 3,25 млрд. (на 235 млн. більше), на Генпрокуратуру – 2,5 млрд. (на 205 млн.). Ці видатки вдвічі більші ніж ті, які заплановані на армію. Це черговий привід громадянам задуматися, кого влада боїться більше: зовнішніх загроз чи загроз своєму безтурботному існуванню від свого ж народу? Термін «поліцейська держава», який останнім часом став особливо популярним серед журналістів та експертів, все ж не видумка безумця, а серйозна загроза українським громадянам, підготовлена їм владою, яка, мабуть, забуває, хто їй делегував владні повноваження на виборах.

Олег Олійник, для Кореспондент.net