Хаос, що чим далі тим дужче панує в соціальному-економічному житті Львова та області, а також інформація про впровадження системи управління якістю (ISO) у Львівській міській раді, дали поштовх до певних міркувань.

Сама концепція якості управління (не плутати з якістю продукції, чи надання послуг) передбачає всеохоплююче виявлення та залучення зацікавлених осіб до процесів вдосконалення. Створення умов для формування так званих «гуртків якості» і впровадження інновацій «знизу», скажемо так від народу, ось атрибут хорошого менеджменту.

Щоб продовжити розмову, для початку спробуємо відповісти на одне запитання.

Як Японія, в умовах світової кризи 70-х, маючи товарний експорт в 1970 р. на рівні – 20 млрд. дол. США, за вісім років, в 1978 р. вже мала експорт 100 млрд. дол? Збільшення експорту в 5 (в п`ять) разів!!!

Розглянемо, звідки ж взявся ріст експорту і, взагалі, хто автор японського чуда. Японської якості. Варто зазначити, що якість та конкурентоспроможність слова різні, але фактично тотожні.

Завершувалась Друга світова війна. Місце дії – Японія. Шалені бомбардування промислових та цивільних об`єктів. Ядерний жах над Хіросімою та Нагасакі. В результаті зруйнована майже вся виробнича база. Імператор Японії Хірохіто восени 1945 року підписує акт про капітуляцію.

Уже мирна американська присутність почалась з прийняття широкомасштабної програми по відновленню повноцінного життя в Японії. В рамках цієї програми, за дорученням науково-економічного відділу міністерства оборони США та на запрошення японського союзу вчених та інженерів до Японії, в 1946 році прибуває Едвард Демінг. Демінг в тридцятих роках минулого століття займається розробкою методів статистичного контрою якості. Працює над науковими теоріями управління, викладає в вищих учбових закладах. Під час війни читає лекції серед менеджерів військових підприємств США з методів управління якістю. Робота в Японії починається з навчання топ-менеджерів і розробки та впровадження моделей управління. В 1950 році серед 250 керівників найвищого ешелону Японії читає свої знамениті лекції з менеджменту. Лекції мали настільки сильний вплив на розвиток промислового потенціалу, що японським союзом вчених та інженерів в 1951 році було запроваджено престижну нагороду в галузі якості названу на честь Едварда Демінга.

Демінг був одним з перших так званих – гуру менеджменту. Він був консультантом найбільших компаній США і Японії. Нагороджений орденом Благодатного Скарбу 2-го ступеня, однієї з найвищих нагород Японії, що вручаються від імені імператора. В США йому присуджена національна медаль в галузі технологій і в „Залі слави” викарбовано його ім`я. Протягом останніх років життя читав лекції в Нью-Йоркському університеті на теми: „Якість, ефективність і конкурентноспроможність”, „Методи управління, націлені на підвищення якості і ефективності".

Дуже важлива деталь. Моделі управління відразу почали застосовувати на державному рівні та місцевого самоврядування. А з психології відомо, що найкращим мотивуючим засобом є власний приклад, так звана рольова модель. Японія стала першою в світі країною з системної розробки та впровадженні моделей управління і вже не важливо хто був другим, третім, десятим. До речі, американці схаменулись лише на початку 80-х.

Ось такий штрих. Хто був першим космонавтом, а другим? На 99,9% впевнений, що першого назвуть всі, а другого ні. А чим це не бренд бути першим. Переконаний що, вибачаюсь за таке порівняння, горілка під назвою „Юрій Гагарін” в світі буде продаватись краще за горілку ну скажімо „Павло Попович” чи „Валерій Биковський”. Японія завдяки Демінгу та іншим гуру створила шикарний бренд, свою марку. То ми можемо печиво називати „Наша марка”, „Марка” і т.д., а вони для всієї країни взяли і зробили не просто марку, а бренд. В результаті найвищий інвестиційний рейтинг у світі (ААА), один з найвищих індексів людського розвитку. Ось це і є ISO.

Що ж, проаналізуємо коли ми можемо наздогнати Японію. Одні скажуть – ніколи, дехто скаже – не скоро, бо ж в них був Демінг і не тільки. А в нас хто?

Для прикладу, в Росії Петро Перший щоб вивести країну на певний рівень – по-перше, послав довірених людей повчитись на Захід, по-друге, запросив в Росію вчених з Європи. Правильно, від вчителів та наставників багато що залежить. От Олександр Македонський завоював півсвіту в 33 роки. А навчався він в кого? В Аристотеля. Аристотель учень Платона, Платон учень Сократа і т.д. і т.п.

Що потрібно, щоб створити власну стратегію конкурентоспроможного управління? В першу чергу, накопичити критичну масу цілком конкретних управлінських знань (це не зробить консультант що приїхав у Львів на два тижні з Києва чи Варшави). В другу, побудувати власні моделі управління. Тут потрібні узгоджені дії підприємницьких структур, науковців, органів, місцевого самоврядування, громадських організацій – необхідно володіти технологіями створення таких моделей. В третю, намітити конкретні цілі та стратегії, що також не зробиш без певних знань та вмінь. Проектуванням таких процесів мають займатись фахівці. Це не просто почитати дві-три книги з менеджменту.

В нашому місті твориться цілковитий безлад. Все, що стосується проектів міськради покрите суцільними таємницями. Так, формально інформацію можна десь виловити, але стратегія Львова розробляється одною конторою, ще кимось ISO, відірвано від всього цього генплан і статут.

Документи жодним чином не узгоджені між собою! Взагалі не зрозуміло, як це так спочатку розробили генплан міста, а потім вже стратегію розвитку. Це та якби прийшли спочатку будівельники побудували магазин для продажу комп’ютерів, а потім господар запросив дослідників, які визначили, що ні там потрібно зробити парк та дитячий майданчик. Що це за такий господар?

Місця фахівців позаймали дилетанти. Щоб стати депутатом чи головою місцевої дехто біжить так що аж язик вивалюється, але чомусь жоден з них не рветься робити операції на апендицит. Управління - це така ж професійна діяльність як і праця хірурга!

Зведення певних речей в єдину систему пов`язану відповідними процесами ось це і є суть якості управління, стратегічного управління, а не латання дір з метою відмивання намитого та розпихання по кишенях.

Відсутня цілісна адаптивна система управління таким соціальним об`єктом як місто. Ніхто не радиться з громадою, не говорю вже про звітування. Громадські слухання проводяться тяп-ляп. Не дивлячись на скрутне економічне становище, сьогодні багато чиновників таки залишаються глухими та сліпими до місцевих ініціатив від представників територіальної громади, що власне і суперечить самій логіці ISO.

Петро Перший і Олександр Македонський були царями і могли собі дозволити не радитись з простим народом. Але часи змінились. Царів немає. Декому постинали голову, дехто самовільно зрікся трону. І якщо сьогоднішня влада через ISO не здатна осягнути простих істин, то залишається лише одне, своєю жорсткою громадською позицією заставити рахуватися з людьми.

Андріян Фітьо, експерт