> Публікації > Олег Канівець: Ми повинні показати, що досить маніпулювати українцями

Сумнозвісні події 9 травня та те, що планується у Львові, – нова провокація 22 червня – викликає хвилю обурення як серед пересічних громадян, так і політиків. Один з перших про свою позицію щодо приїзду до Львова депутатів Держдуми Росії, а також депутатів обласних рад різних регіонів України висловив заступник голови Політради Української партії Олег Канівець.

Олеже Леонідовичу, Ваша політична сила цією гучною заявою хотіла привернути до себе увагу чи мала на меті щось інше?

– Українська партія виникла на п’ятнадцятому році незалежності України як вияв волі патріотів до розбудови сильної, соборної, самостійної України. Ми відстоюємо національні інтереси нашої держави. Серед акцій, проведених партією: Всенародне віче «Один народ – одна Україна» в Сєверодонецьку та всеукраїнські акції протесту проти ратифікації Харківських угод, якими продовжено перебування Чорноморського флоту РФ в Україні ще на 25 років. УП виступила одним з ініціаторів створення фільму про життя митрополита УГКЦ Андрея Шептицького «Владика Андрей», ми поширюємо книги на історико-політичну тематику українських вчених у школах, бібліотеках, культурних центрах України та серед діаспори. Ми першими на Львівщині провели історико-пошуковий конкурс «Пам’ять роду».

У 2010 році депутати від нашої політичної сили брали участь у місцевих виборах і тепер вони у радах Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської областей захищають інтереси громади.

А моя заява щодо провокації, яку планують 22 червня у Львові – це природна реакція, в першу чергу моя як громадянина України, патріота на події такого ґатунку.

– Ваш головний месидж в заяві «ігнорувати можливі провокації» й заклик до львів’ян 22 червня відзначити як день жалоби.

– Ми повинні показати, що досить маніпулювати українцями. Від нас чекають агресії, а мають отримати ігнорування провокації. Цікаво, яку тоді картинку зніматимуть для проросійських каналів та під яким кутом подаватимуть червону пропаганду.

Зауважте, вони не поїхали 9 травня і не планують 22 червня відвідати, наприклад, Херсон чи Алчевськ, а саме Львів. Хіба в інших містах немає пам’ятників, до яких можна покласти квіти, і ветеранів, які потребують уваги? Це ж очевидно, що їм байдужі люди, їхня пам’ять, втрати та незагоєні рани. Їм потрібен скандал, провокації. І все це за чітко спланованим сценарієм, в якому самі ж виступають у ролі маріонеток. Так і хочеться сказати: «Не вчіть нас, що робити, і ми не скажемо, куди вам йти».

А 22 червня – це дійсно день жалоби, день, з якого почалася чотирирічна пекельна боротьба нашого народу за виживання, день, який почав кривавий відлік ні в чому не винних жертв. У моєму рідному місті Стрию в цей день на території колишньої буцегарні, де енкаведисти масово розстрілювали патріотів, а в 2005 році було відкрито перший в Україні Меморіал «Борцям за волю України», зберуться тисячі людей. Біля Стіни Скорботи і могили-саркофагу пройде традиційний мітинг-реквієм пам’яті жертв більшовицького терору, замордованих і похованих тут. Із колишнього репресивного закладу стрияни зробили Меморіальний Пам’ятник для нащадків.

Людина, яка поважає себе, має знати не тільки історію своєї нації, а й історію тих маленьких фрагментів, з яких складається велика розповідь про свій народ. У кожному великому й малому населеному пункті нашої держави треба знати свою історію й адекватно діяти.

– У політиці Ви не новачок. Уже зараз аналітики, роблячи прогнози на парламентські вибори 2012 року, серед ймовірних кандидатів на Львівщині називають і Вас.

– Досвід роботи з виборцями я отримав як помічник-консультант народного депутата України Ігоря Осташа на постійній основі у Верховній Раді України та як депутат Львівської обласної ради четвертого демократичного скликання. Був членом Президії обласної ради, головою фракції «Наша Україна» з 2003 до 2005 року. У 2006 році в складі «помаранчевої команди» йшов на вибори на посаду міського голови Стрия. У цих перегонах я був другим. Відтак, на чотири роки трохи відійшов від політики. Зауважу одразу, я ні в чому і ні в кому не розчаровувався. Я ніколи в житті не робив пустих обіцянок, не ставив перед собою нереальних завдань. Зараз відчуваю у собі деякий потенціал й впевнений, що можу як політик багато чого зреалізувати. Українська партія декларує здоровий патріотизм, що ґрунтується на втіленні власного потенціалу як людини, так і нації, заснований на принципах духовності, екології життя та чіткого дотримання Конституції України. Думаю, про вибори наразі говорити завчасно. Вони для мене не самоціль.

– На Стрийщині Ви заснували Благодійний фонд «Добре серце». На його рахунку вже чимало меценатських акцій, адресної допомоги. Дехто це може розцінити як певний піар-хід.

– Я Вас, мабуть, розчарую. Благодійний фонд працює вже кілька років. Ну якщо б я місяць перед виборами почав допомагати тим чи іншим чином, можливо, і довелося б говорити про піар.

«Добре серце» поширює свою діяльність на територію м. Стрия, м. Моршин, Стрийського і Сколівського районів. Та до мене зверталися і з Жидачівщини. Там надзвичайно талановитий юний музикант не мав грошей, щоб взяти участь у конкурсі піаністів ім. Барвінського. Приємно, коли телефонує мама хлопчика й розповідає, що він посів перше місце й тепер готується до ще одного конкурсу в Києві. То хіба можна відмовити в такій ситуації.

У мене самого п’ятеро дітей і я знаю, як батьки тішаться досягненням своїх чад. Загалом допомагаємо різним категоріям людей, підтримуємо мистецькі акції, соціальні проекти, спорт та інші сфери життя. У Стрию, в цілому на Львівщині, є чимало цінностей, які не можуть безслідно зникнути, а повинні слугувати вихованню нових поколінь українців, бо історія – славна чи трагічна – має вчити нас робити висновки з її уроків.

Наталія Карпенкова для ZIK


Повернутися