Сумнозвісні події 9 травня та те, що планується у Львові, – нова провокація 22 червня – викликає хвилю обурення як серед пересічних громадян, так і політиків. Один з перших про свою позицію щодо приїзду до Львова депутатів Держдуми Росії, а також депутатів обласних рад різних регіонів України висловив заступник голови Політради Української партії Олег Канівець.
– Олеже Леонідовичу, Ваша політична сила цією гучною заявою хотіла привернути до себе увагу чи мала на меті щось інше?
– Українська партія виникла на п’ятнадцятому році незалежності України як вияв волі патріотів до розбудови сильної, соборної, самостійної України. Ми відстоюємо національні інтереси нашої держави. Серед акцій, проведених партією: Всенародне віче «Один народ – одна Україна» в Сєверодонецьку та всеукраїнські акції протесту проти ратифікації Харківських угод, якими продовжено перебування Чорноморського флоту РФ в Україні ще на 25 років. УП виступила одним з ініціаторів створення фільму про життя митрополита УГКЦ Андрея Шептицького «Владика Андрей», ми поширюємо книги на історико-політичну тематику українських вчених у школах, бібліотеках, культурних центрах України та серед діаспори. Ми першими на Львівщині провели історико-пошуковий конкурс «Пам’ять роду».
У 2010 році депутати від нашої політичної сили брали участь у місцевих виборах і тепер вони у радах Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської областей захищають інтереси громади.
А моя заява щодо провокації, яку планують 22 червня у Львові – це природна реакція, в першу чергу моя як громадянина України, патріота на події такого ґатунку.
– Ваш головний месидж в заяві «ігнорувати можливі провокації» й заклик до львів’ян 22 червня відзначити як день жалоби.
– Ми повинні показати, що досить маніпулювати українцями. Від нас чекають агресії, а мають отримати ігнорування провокації. Цікаво, яку тоді картинку зніматимуть для проросійських каналів та під яким кутом подаватимуть червону пропаганду.
Зауважте, вони не поїхали 9 травня і не планують 22 червня відвідати, наприклад, Херсон чи Алчевськ, а саме Львів. Хіба в інших містах немає пам’ятників, до яких можна покласти квіти, і ветеранів, які потребують уваги? Це ж очевидно, що їм байдужі люди, їхня пам’ять, втрати та незагоєні рани. Їм потрібен скандал, провокації. І все це за чітко спланованим сценарієм, в якому самі ж виступають у ролі маріонеток. Так і хочеться сказати: «Не вчіть нас, що робити, і ми не скажемо, куди вам йти».
А 22 червня – це дійсно день жалоби, день, з якого почалася чотирирічна пекельна боротьба нашого народу за виживання, день, який почав кривавий відлік ні в чому не винних жертв. У моєму рідному місті Стрию в цей день на території колишньої буцегарні, де енкаведисти масово розстрілювали патріотів, а в 2005 році було відкрито перший в Україні Меморіал «Борцям за волю України», зберуться тисячі людей. Біля Стіни Скорботи і могили-саркофагу пройде традиційний мітинг-реквієм пам’яті жертв більшовицького терору, замордованих і похованих тут. Із колишнього репресивного закладу стрияни зробили Меморіальний Пам’ятник для нащадків.
Людина, яка поважає себе, має знати не тільки історію своєї нації, а й історію тих маленьких фрагментів, з яких складається велика розповідь про свій народ. У кожному великому й малому населеному пункті нашої держави треба знати свою історію й адекватно діяти.
– У політиці Ви не новачок. Уже зараз аналітики, роблячи прогнози на парламентські вибори 2012 року, серед ймовірних кандидатів на Львівщині називають і Вас.
– Досвід роботи з виборцями я отримав як помічник-консультант народного депутата України Ігоря Осташа на постійній основі у Верховній Раді України та як депутат Львівської обласної ради четвертого демократичного скликання. Був членом Президії обласної ради, головою фракції «Наша Україна» з 2003 до 2005 року. У 2006 році в складі «помаранчевої команди» йшов на вибори на посаду міського голови Стрия. У цих перегонах я був другим. Відтак, на чотири роки трохи відійшов від політики. Зауважу одразу, я ні в чому і ні в кому не розчаровувався. Я ніколи в житті не робив пустих обіцянок, не ставив перед собою нереальних завдань. Зараз відчуваю у собі деякий потенціал й впевнений, що можу як політик багато чого зреалізувати. Українська партія декларує здоровий патріотизм, що ґрунтується на втіленні власного потенціалу як людини, так і нації, заснований на принципах духовності, екології життя та чіткого дотримання Конституції України. Думаю, про вибори наразі говорити завчасно. Вони для мене не самоціль.
– На Стрийщині Ви заснували Благодійний фонд «Добре серце». На його рахунку вже чимало меценатських акцій, адресної допомоги. Дехто це може розцінити як певний піар-хід.
– Я Вас, мабуть, розчарую. Благодійний фонд працює вже кілька років. Ну якщо б я місяць перед виборами почав допомагати тим чи іншим чином, можливо, і довелося б говорити про піар.
«Добре серце» поширює свою діяльність на територію м. Стрия, м. Моршин, Стрийського і Сколівського районів. Та до мене зверталися і з Жидачівщини. Там надзвичайно талановитий юний музикант не мав грошей, щоб взяти участь у конкурсі піаністів ім. Барвінського. Приємно, коли телефонує мама хлопчика й розповідає, що він посів перше місце й тепер готується до ще одного конкурсу в Києві. То хіба можна відмовити в такій ситуації.
У мене самого п’ятеро дітей і я знаю, як батьки тішаться досягненням своїх чад. Загалом допомагаємо різним категоріям людей, підтримуємо мистецькі акції, соціальні проекти, спорт та інші сфери життя. У Стрию, в цілому на Львівщині, є чимало цінностей, які не можуть безслідно зникнути, а повинні слугувати вихованню нових поколінь українців, бо історія – славна чи трагічна – має вчити нас робити висновки з її уроків.
Наталія Карпенкова для ZIK
