Партійні вожді, які на початку 90-х років на хвилі національно-демократичного піднесення виринули з комуністичного середовища, повинні піти у політичне небуття.

Потрібно мати мужність та політичну волю придушити власні амбіції, зробити крок назустріч і передати владу молодим та потужним політикам, що стоять на засадах розбудови української держави. Рольовою моделлю тут може слугувати приклад Кардинала Любомира Гузара, який свідомо передав владу значно молодшому, демократично обраному наступнику.