У вівторок 11 жовтня 2011 року в 12.40 влада здійснила свій остаточний вибір, зробивши черговий крок в сторону диктатури. Засуджено одного з лідерів опозиції Юлію Тимошенко. Перетнуто межу між світлом та тінню, перетнуто межу, після якої чітко проявилось, хто є хто в Україні. Звичайно, зараз можуть розпочатись ігри в «добрих царів» і можуть жалувати, навіть, «вольную» з барського плеча. Але яке це має відношення до справедливого правосуддя? Що буде з простими, звичайними громадянами в такому випадку?

На тлі безкомпромісної боротьби за сфери впливу у середовищі опозиційних сил, ми виступаємо із ініціативою до консолідації та розуміння суспільної ситуації у державі.

Будучи політичною силою центристського спрямування, ми хочемо звернути увагу не лише політичних опонентів, але також і наших спільників із опозиційного табору на необхідність кардинальних змін у підходах до механізму управляння державою.

Вже традиційно на початку осені в Україні відзначають День фізичної культури і спорту.

У своїй програмній діяльності Українська партія виступає за створення умов для розвитку всіх без винятку фізичних видів спорту, починаючи із наймолодших українців.

Ми повинні будувати сильну націю, як фізично, так і морально та інтелектуально. Кожен з нас власним прикладом має показувати підростаючому поколінню, що зайняття фізичною культурою розвиває конкурентну особистість, підіймає силу духу та рівень відповідальності.

Ні неокріпатству – вчора флот, сьогодні «Нафтогаз», завтра кайдани на руках

На 20-му році незалежності Україна вкотре задекларувала недієздатність управлінської системи, що склалася. Сукупність останніх подій в політичному просторі є тому підтвердженням. Судовий процес над Ю. Тимошенко, газовий конфлікт з Росією, початок дев'ятої сесії Верховної Ради VI скликання, як нібито присвяченої річниці Незалежності – події взаємопов’язані і однаково показові.

Незабаром ми святкуватимемо 20-у річницю незалежності України. З яким багажем ми підходимо до цієї дати? З болем в серці доводиться спостерігати закинуті села, напівзруйновані виробництва, напівпорожні школи. Звичайно, є і позитивні зрушення у розвитку країни, але біль залишається.

Найстрашніше, що ми втрачаємо соціальну, національну, ідеологічну ідентичність. Ми втрачаємо славний козацький, український дух. Це найбільш характерний признак нашої внутрішньої суспільної кризи.