«Тільки коли існує об’єднуюча спільна ідея

української незалежності, можемо – говорити

 про існування української нації»

В’ячеслав Липинський

Станом на середину 2006 року, на 15 році незалежності України, з політичного горизонту зникло декілька десятків партій та політичних блоків різної політичної орієнтації чи просто політичних холдингів заснованих під конкретних осіб. На їхньому місці з’явилися нові політичні утворення – безперспективність яких була очевидною, бо за псевдореформаторською фразеологією чітко проглядалися корисливі особистісні та кланові інтереси. Тодішній прогноз на сьогодні, на жаль, підтвердився: становлення української державності перебуває в сплячому стані, український народ доведений до крайньої межі бідності, статок українських олігархів шаленими темпами зростає. Стали помітними тенденції у політичному, культурному та економічному житті українського суспільства, які реально можуть призвести до втрати незалежності. Тому в серпні 2006 року група українських політиків зініціювала утворення української патріотичної державницької партії – Української партії.

Українська партія, зберігаючи ідеологічну та кадрову чистоту вже майже п’ять років залишається політичним інструментом для захисту особистісних та національних інтересів українців від криміналізованих, олігархічних структур, які рвуться до контролю над засобами виробництва, промисловими підприємствами, українськими чорноземами, щоб жати там, де вони не сіяли. На першому з’їзді Української партії була затверджена її ідеологія, а саме: ідеологія національного самоствердження, яка найбільш спроможна захистити Україну від втрати незалежності, від перетворення нашої держави у сировинний придаток інших держав, від знищення її питомої культури, здатна сформувати політичну систему в країні, яка успішно зможе вирішити найважливіші проблеми у політичному, культурному та гуманітарному житті України.

Чому саме ідеологія національного самоствердження?

Ідеологія національного самоствердження – це система поглядів стосовно основних принципів організації українського суспільства, його цінностей та місця в ній української громади й особистості. Світоглядні інтенції, які стали засадничими у артикульованій нами ідеології можна простежити у працях класиків української та світової політичної думки.

Так, у Миколи Міхновського – незалежність і самостійність України; у Михайла Грушевського – ідея національного самовизначення; у Томаша Массарика – теорія націєстановлення; у П'ятій Французькій республіці – ідея «національної величі» Франції. Ми свідомо обмежили перелік актуальної для нас інформації мінімумом від наявного масиву як у вітчизняній так і зарубіжній науковій літературі.

Наша ідеологія – це ідеологія національного самоствердження, яка тримається на ідеях: незалежності, суверенітету та соборності України, україноцентризму, солідаризму, жертовності та громадянського суспільства.

Незалежність, суверенітет та соборність України – це найголовніша умова збереження та розвитку української нації, її культури у часі й просторі. Історичний досвід як далекого так і близького минулого вчить українців, що головне не тільки здобути незалежність, а утримати та розвинути її. Не може також бути Україна незалежною,суверенною та соборною, коли значна частина її громадян експлуатуються внутрішньою та зовнішньою олігархією, коли у смертельних обіймах сусідів гине українська культура,мова, освіта, коли практично знищено український інформаційний простір.

Мільйони високопрофесійних, працездатних українців змушені шукати заробіток у чужих світах. Демографічні показники нашого суспільства на межі загальнонаціональної трагедії. Ціни на продукти, промислові товари, послуги стрибнули вище критичної мітки. А так звані «наші» ЗМІ продукують розважальні передачі чи «розумують» над штучно висотаною проблемою поділу України на ворогуючі «схід – захід». Так, Україна розділена: на бідних і багатих, - це наша трагедія, яка зможе призвести до соціального конфлікту, в якому ми можемо втратити суверенітет нашої держави. Тому висловлена ідея гіперактуалізована в Україні і політична сила, якщо вона насправді українська, не може бути осторонь вище означених проблем.

Україноцентризм – це задоволення українських інтересів як на теренах рідної держави, так і поза її межами, це опертя на власні сили всюди і завжди, це, насамперед, турбота про утвердження передових позицій України у світовому співтоваристві, це життя українців в Україні за високим рівнем стандартів людського розвитку, це здоровий патріотизм, що ґрунтується на реалізації власного потенціалу як людини, так і нації. Будьмо вірними синами України і справжніми господарями в ній!

Солідаризм – це взємопідтримка, взаємодопомога, взаємозалежність, взаємовідповідальність між українцями в Україні та за її межами. Ідеї солідаризму іманентно формувалися впродовж усієї тяглості нашої нелегкої історії, на них ґрунтується значна частина традиційних вимог українського звичаєвого права. Вони впливали не лише на формування взаємин між людьми, а часто ставали організаційним підмурівком різних громадських утворень, наприклад: віче, толока, братство, кооператив, спілка, кредитівка та інше. Солідаризм ще має і більш широкий світоглядний зміст – людина, щоб вижити повинна мудро будувати свої взаємини з живою і неживою природою. У свій час Ціцерон констатував: «Людина ніколи не помилиться, якщо піде за таким провідником як природа». Український вчений Володимир Вернадський більш поглиблено обґрунтував цю ідею в працях про ноосферу та живу речовину. Перегляньте ці праці –вони того варті.

Жертовність – це самовіддане служіння своїй сім’ї, своїй громаді, своєму народу. На добро варто відповідати добром, на зло – по справедливості.

Побудова громадянського суспільства (народовладдя) – основна умова для успішної реалізації вище задекларованих принципів. Український народ в Україні має бути розпорядником влади, а не лише її джерелом. Ідею громадянського суспільства можна висловити гаслом: «Воля громади – закон для влади!»

Основою державних і місцевих програм розвитку української економіки, культури, освіти, соціальної сфери,охорони здоров’я, енергетики, національної безпеки, зовнішньої та внутрішньої політики має стати ідеологія національного самоствердження, яка об’єднає націю та оновить Україну.

Ідеологія, організація і партійні кадри – це найцінніший скарб нашої партії. Тому напередодні чергового партійного з’їзду ми надаємо Вам елементарний виклад фундаментальних основ ідеології національного самоствердження, ідеології, яка не є вузькопартійною догмою, а мислиться як основа світогляду, який має стати міцним підґрунтям системної, комплексної діяльності Української партії.

Шановні партійці та прихильники, хотілося б почути від Вас, в яких царинах політичного, економічного, культурного життя країни Ви бачите конкретне втілення вище викладених ідей, що на Вашу думку важливе залишилося поза увагою автора.

Василь Гажаман, голова виконкому Української партії