Партнери
 
 
Головна » Публікації » Олег Канівець: Я прихильник еволюційного шляху розвитку
9-08-2011, 11:28
Олег Канівець: Я прихильник еволюційного шляху розвитку

24 липня у Львові відбулася звітно-виборна конференція Львівської крайової організації Української партії. На посаду голови Львівської крайової організації Української партії було запропоновано кандидатуру Олега Канівця, яку підтримало 68 делегатів із 70 присутніх. Новообраний голова поділився своїми думками щодо подальшої роботи крайової організації та основними засадами Української  партії.

«Насамперед хочу подякувати моєму попереднику, Михайлу Дуришу, за його роботу, яку він провів. Я завжди був прихильником еволюційного шляху розвитку, а не революційного, тому вважаю, що наступний Голова партії повинен з правонаступництва приймати діяльність, яка була в крайовій організації», – зазначив Олег Канівець.

– Яких принципів, і яких засад, Ви будете дотримуватися в роботі?

– Українська партія і крайова організація повинні запропонувати львівській громаді, львівському істеблішменту, нові підходи до формування політики і мені надзвичайно імпонує «Хартія ділової, адміністративної, громадської та політичної етики України», яку пропонує Українська партія, задля захисту вільного волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів у 2012 році. Хартією вводиться таке поняття, як публічне та приватне чесне слово, а також відповідальність за його порушення. Цей документ повинен встановити правила порядних взаємовідносин. Лише таким чином, наша держава матиме можливість встояти перед загрозою тотальної розрухи, як в економіці, так і в головах людей. До честі деяких політиків вони вже відгукнулися на нашу пропозицію – проведення чесних виборів 2012 року – і підписали відповідний документ. Потрібно працювати на чітких принципах: перш за все, це – довіра, друге – це таке поняття, як чесне слово. Тобто, якщо ви сказали слово й закріпили його рукостисканням – його треба дотримуватися. Вносимо таке поняття, як стіл переговорів. Тобто, якщо існують якісь протиріччя між тими чи іншими політичними силами, повинна вестися дискусія. В усьому світі запроваджена певна політична етика і, якщо ми до цього прийдемо, тоді будемо бачити результат. Я не вірю, що всі політичні сили підпишуть нашу Хартію. Подумають, що з’явилася ще одна політична сила, яка хоче попіаритися, але я є людиною цілеспрямованою й людиною, яка працює на певний результат, тому вважаю, що саме таким шляхом треба йти і пропонувати іншим політичним силам працювати разом.

– Один з важливих чинників – ідеологія. З якою конкретною ідеологією Ви йдете до громади?

– Ми працюємо над цим питанням. Зараз я готовий окреслити декілька аспектів нашої ідеології, які мені подобаються й по житті я їх сповідую. На що ж, перш за все, треба спиратися? Як я бачу – це національний прагматизм, це – традиція і спадщина України – найвища наша цінність. Взагалі, Україна для нас повинна стати найголовнішою цінністю. Ми всі повинні прийти до примирення, поваги і діалогу. Все це перегукується з нашою Хартією. Держава – є «будинком» нації. Це всі повинні усвідомити, що держава повинна існувати, її інститути повинні існувати, її інтереси ми повинні захищати, цінувати, шанувати. Ми повинні бути свідомі, що держава є «будинок» і для нас, для нації, для життя в цілому світі, – якщо немає «будинку», нація є беззахисна і безпритульна. Ми повинні від періоду національно-визвольних змагань, експлуатації цієї тематики, перейти до періоду національної розбудови. Є люди, які поділяються на творців і борців, і в нас, в Україні, відомі політики, яких можна віднести виключно до борців. Вони постійно з кимось, чи з чимось борються. Я би дуже не хотів, щоб наша політична сила йшла таким шляхом і постійно шукала собі якогось опонента чи ворога, і тільки боролася. Треба продукувати і пропонувати. І ми повинні говорити відкрито владі, що ми опозиційна сила, тому, що ми краще можемо зробити, ніж вона це робить. Оце й має бути головний наш постулат, як опозиційної сили.

Наступний принцип, на який би я хотів звернути увагу – це патріотизм кожного дня. Ми повинні бути патріотами своєї країни і насамперед кожен на своєму місці. Потрібно вирізняти патріотизм побутовий і патріотизм державний. Побутовий – це мається на увазі, коли кожен з нас на робочому місці працює не тільки на себе, а й працює на збагачення своєї держави. Але кожен працедавець повинен теж розуміти, що оптимізація, скорочення робочих місць – це не патріотично. Тому, що він намагається особисто збагатитися, але якщо він випускає людей матеріально незабезпеченими відповідними ресурсами, він тим самим знекровлює й економіку. Такі поняття, як націоналізм державницький, боротьба з корупцією – це обов’язково треба, але щоб це не було вибірковим. Патріотизм державницький – це є святе. Люди повинні розрізняти, що є первинне, а що є вторинне. Якщо первинне – це використати бюджет і збагатитися, то таких людей не можна допускати до влади. І ще я хотів би наголосити на так званому вислові – відновлюваність нації. Науковці твердять, якщо коефіцієнт присутності дітей у сім’ї 2,11 – є тверда гарантія, що ця нація протягом 25 і біліше років не зникне, якщо цей коефіцієнт стає 1,9 – є загроза зникнення нації. А якщо цей коефіцієнт 1,3 – для відновлення нації треба 80-100 років. Сьогодні, щоб ви зрозуміли, у нас коефіцієнт в Україні наближається до 1,2. Це, я вважаю, треба взяти на щит Української партії і запропонувати відповідну програму. Відповідно підтримувати матерів, які доглядають за дітьми. Щоб народжуваність зростала, можливо, треба збільшити період догляду до 6 років. Тут звісно є колізія, оскільки ми можемо спонукати підтримку не активної частини суспільства. Тобто, вони не будуть продукувати, а будуть тільки споживати. Наші спеціалісти працюють над цим важливим питанням.

І ще одне. Звертаюся до еліти регіону. На мою думку, еліта, у першу чергу, це – письменники, митці, художники, науковці, саме вони повинні продукувати сьогодні позицію громадянського суспільства. На превеликий жаль після Помаранчевої революції зневіра й інертність вселилися у їхні голови. Українська партія пропонуватиме еліті області себе, як інструмент для організації дискусійних клубів, для проведення симпозіумів чи семінарів. Для того, щоб продукувалася громадська думка. А тоді ми вже, як політична еліта, як складова еліти, бо самі по собі політики не є еліта (ми це бачимо по парламенті), маємо донести все це до людей, знаходити інструмент, механізм в законодавстві, щоб усе це втілилося у життя. Ми прагнемо зробити Українську партію майданчиком для консолідації еліти суспільства. Головне завдання – згуртувати навколо себе людей не байдужих, які хочуть змін та готові до співпраці.

– Чи має чітку позицію Українська партія стосовно загальнодержавних реформ?

– Українська партія одна з перших заявила свою позицію стосовно пенсійної реформи і звернулася до Президента України з вимогою накласти вето на законопроект та більш виважено підійти до впровадження пенсійної реформи, оскільки даний закон ставить на межу виживання всю країну. Ми не маємо права мовчати. Якщо промовчимо сьогодні, то завтра остаточно втратимо право на гідне соціальне забезпечення для пенсіонерів, а післязавтра – позбудемося всіх інших громадянських прав. Такі ж чіткі позиції у нас щодо земельної реформи, адміністративної, тощо. Я противник того, щоб землю купували нерезиденти України, а землі сільськогосподарського призначення не треба поспішати продавати. Наші конкретні пропозиції, повірте, це не лише красиві передвиборчі гасла, про які можна забути після здобуття посад, а це глибокі переконання й бажання разом з народом України зробити так, що б ми жили у цивілізованій, правовій державі, з якою б рахувалися у світі, а не жили б під тавром меншовартості.

 

Наталія Карпенкова,

для Західної інформаційної корпорації

 




Інші новини:
 
Фотогалерея
Хмаринка тегів