Услід за спекотним літом насувається незвично холодна осінь. Але поряд із погодними аномаліями Україна переживає і ще серйозніші політичні виклики. Останнім часом наростають відверті зазіхання на конституційний лад, згортання демократичних свобод, грубі порушення громадянських прав, серйозні загрози державній незалежності. Ведеться поки що прихований, але все більш наполегливий наступ на незалежну пресу і свободу слова. Все відчутнішими стають намагання імпортувати до України авторитарну модель, апробовану у ряді сусідніх пострадянських держав. У нас не існує потужної організованої опозиції, натомість цілком реальною стає монополізація влади однією-єдиною командою. Проте навряд чи від цього зросте порядок у суспільстві і наш добробут.
Адже влада виявилася неспроможною на осмислену соціально орієнтовану економічну політику, яка б ефективно захищала усе суспільство. Її нещодавні обіцянки виявилися звичайним популізмом. Податковий кодекс не передбачає принципу прогресивного оподаткування доходів та визнаних у всьому цивілізованому світі податків на нерухомість, банківські депозити та трансакції. Малий і середній бізнес згортається на очах. Відбувається стрімка диференціація суспільства на купку багатих і масу злидарів. Середній клас остаточно зникає. Відповідно на очах занепадає суспільна мораль, оскільки злидні нав’язують свою модель мислення і поведінки – рабську, блюзнірську, безсовісну. Серед електорату наростають тенденції до цинізму, продажності і безпринципності. Ті ж люди, які шість років тому піднялися на всенародний протест проти фальсифікації президентських виборів, сьогодні готові змиритися зі ще масштабнішими фальсифікаціями виборів місцевих і навіть брати участь у цих махінаціях.
Щотижневе зростання цін, якому не видно кінця-краю, ставить переважну більшість наших співгромадян на грань виживання. Все це відбувається під заспокійливі рапорти про цілком достатній урожай. Але навіть те, що зібрано, зараз пришвидшено продається за кордон численними трейдерами. На закарпатських базарах окремі продукти, привезені з-за кордону, вже коштують дешевше, ніж вітчизняні. Колишня житниця Європи неухильно сповзає у продовольчу залежність від іноземних держав.
Ведеться планомірний наступ на статус української мови як єдиної державної. Патріотично налаштовані фахівці витісняються із владних структур. Готується здача усього, що було досягнуто за останні два десятиліття.
Це жахаюче виродження суспільства слід негайно зупиняти. На кону саме існування Української держави і українського народу як таких. Ще кілька років такої форсованої деградації – і ми перетворимося на покірну біомасу для новітніх господарів, що запанують над нашою землею. Протистояти такій чорній перспективі можна тільки одним: на місцевих виборах ні в якому випадку не слід продавати власний голос – це шлях у ганебне безпросвітне рабство, з якого вже не буде вороття. Дані вибори можуть стати останнім більш-менш демократичним голосуванням в Україні, після чого всі наступні вже перетворяться у цілковиту формальність.
Необхідно голосувати лише за тих людей, яких добре знаєш вже не один рік, які на реальних справах довели, що їм можна довіряти, що вони працюватимуть в інтересах своїх співгромадян, а не чужинців. Ні в якому разі не можна допустити до влади котів у мішках, троянських коней та іншу підступну фауну, яка буде нявчати-іржати, пнутися із шкіри, давати будь-які обіцянки, аби лиш домогтися свого. Вони ідуть у владу, аби зробити нас ще біднішими і приниженими. Ні в якому випадку не можна вірити мало знайомим діячам, під якими би красивими гаслами вони не йшли, які би правильні слова не виголошували, якими би привабливими прапорами не вимахували.
Підтримаймо конкретних людей з відомою біографією, а не розцяцьковані фантики чи нав’язливі пісеньки!
Павло Федака, керівник виборчого штабу Закарпатської крайової організації Української партії для незалежного громадсько-політичного видання Закарпаття «Трибуна»
