Практично більшість зарубіжних журналістів, що приїхали на Євро-2012 і були критично налаштовані, подібні відгуки простих європейців підтримують. «Зараз, щоб показати який-небудь негатив, треба було би його знайти, – зазначив Герхард Гнаук, журналіст впливової німецької газети «Die Welt», який був присутній у Львові на одному з футбольних матчів. – Я такого не очікував».

Нещодавно у Верховній Раді України намагалися розглянути проекту закону України «Про засади державної мовної політики» під авторством С. В. Ківалова та В. В. Колесніченка.

Всім відомо, що цим законопроектом народні депутати бажають ввести другу державну мову – російську. Але гарно подавши його під соусом регіональної мови, вони навіть самі не розуміють, який створюють конфуз на території України.

«Обнімітеся, брати мої, прошу вас,благаю!»
Т.Г. Шевченко

Україна урочисто відзначила 94-у річницю героїчного подвигу студентів-крутян. За поганою українською традицією влада та опозиція відзначили і цю важливу подію в українській історії окремо, хоча в нормальних країнах такі загальнонаціональні події об’єднують суспільство, а не роз’єднують його як у нас.

На останніх виборах до місцевих органів влади несподівано для багатьох політичних сил, проте цілком закономірно, виборці надали мандат довіри Українській партії, яка вперше була представлена на політичній мапі Прикарпаття. Зокрема була сформована фракція Української партії в Івано-Франківській обласній раді у кількості 13 чоловік. До неї увійшло 6 представників міста Калуша і Калуського району, які стали депутатами у мажоритарних округах. Серед них – 3 заступники міського голови Калуша, лідера Української партії Ігоря Насалика.

З ініціативи міського голови Калуша Ігоря Насалика, всі його заступники балотувались до обласної та міської рад у мажоритарних виборчих округах – громада мала оцінити роботу кожного. Таким чином, Українська партія ставала реально не закритим акціонерним товариством, а відкритою і демократичною структурою. Система відкритих списків стимулювала цю політичну силу шукати на місцях справжніх лідерів громадської думки, які стали відомими завдяки своїй роботі на користь місцевій громаді та країні.

4 грудня 1950 року на Пленарному засіданні Генеральна Асамблея ООН офіційно встановила 10 грудня Днем прав людини. Цю дату було обрано на честь прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН.

Щорічно в ці дні за підтримки Міністерства юстиції України та її територіальних органів, громадські організації широко відзначають проведення Всеукраїнського Тижня права.

Зараз ніхто з молодого покоління не може уявити собі такого, що в 70-х роках тільки за зберігання тексту Загальної декларації прав людини можна було опинитися за гратами.