Одна з таких відносно нових політичних сил, яка раніше не була представлена у владі – Українська партія. Її назва не є якоюсь даниною моді. Бо й чи є така мода? Адже українське, на жаль, досі не стало модним, престижним, брендовим. Таким його ще тільки належить зробити. І відбуватиметься цей складний і трудомісткий процес не тільки і не стільки у столиці, як тут, на місцях.
Україна має всі необхідні передумови для того, щоб бути могутньою державою з високим рівнем життя, до якої прислухаються на міжнародній арені. Ми мусимо бути впливовим гравцем на світових ринках продовольства, електроенергії, озброєнь і в перспективі навіть високих технологій. Україна покликана бути відомою у світі не тільки своїми спортивними і вокальними досягненнями, як зараз, а і ще добрим десятком звершень. Проте це покликання досі так і не реалізовано. Нам слід перетворитися із експортера дешевої робочої сили на самодостатню економіку, спроможну задовольнити усі потреби наших співгромадян тут і зараз.
В Івано-Франківську облраду пройшло 11 депутатів від Української партії: Ігор Насалик, Микола Семенюк, Ярослава Ульванська, Іван Кондрат, Галина Ляхович, Іван Данів, Роман Павлів, Ігор Матвійчук, Оксана Табачук, Василь Петрів, Михайло Гнип.
Центрального проводу Української партії щодо виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року
Нинішня виборча кампанія розгортається в умовах, коли держава повертається до Конституції 1996 р. Президент і його команда взяли на себе максимальні повноваження, а отже і максимальну відповідальність. Чи виправдають вони таку гігантську відповідальність, покаже час, хоча підстави сумніватися у цьому є вже зараз.
Услід за спекотним літом насувається незвично холодна осінь. Але поряд із погодними аномаліями Україна переживає і ще серйозніші політичні виклики. Останнім часом наростають відверті зазіхання на конституційний лад, згортання демократичних свобод, грубі порушення громадянських прав, серйозні загрози державній незалежності. Ведеться поки що прихований, але все більш наполегливий наступ на незалежну пресу і свободу слова. Все відчутнішими стають намагання імпортувати до України авторитарну модель, апробовану у ряді сусідніх пострадянських держав. У нас не існує потужної організованої опозиції, натомість цілком реальною стає монополізація влади однією-єдиною командою. Проте навряд чи від цього зросте порядок у суспільстві і наш добробут.
