Партнери

 
 
Головна » Публікації » Столиця російських спецслужб
17-09-2009, 18:13
Столиця російських спецслужб

Севастополь по праву можна назвати столицею російських спецслужб. Завдяки перебуванню Чорноморського флоту в місті на формально-законних підставах працюють представники практично всіх розвідок сусідньої держави. Проте від своїх підопічних джеймс бондів Кремль вимагає не лише інформації про події з України. Через цих людей Москва хоче впливати і впливає на ситуацію на всьому Кримському півострові, і, зокрема, в самому Севастополі.

Тихе, спокійне місто біля моря. Саме таким вважають його місцеві жителі, саме таким бачать відпочивальники і численні гості. Дуже часто приїжджі дивуються, наскільки розмірено й неквапливо тече життя в цьому куточку України. І якось усе це не в’яжеться з політично нестабільним образом Севастополя, який тиражують електронні та друковані ЗМІ.

Найчастіше Севастополь згадують у контексті перебування тут Чорноморського флоту Росії. Проте, будучи інертною військовою структурою, сам по собі в інформаційне поле ЧФ потрапляє не так часто. Свята з морськими парадами і події – поранення місцевих жителів, випадкова стрілянина бойовими снарядами в центрі міста, забруднення севастопольських бухт аварійним розливом нафтопродуктів тощо – у більшості випадків флот прагне уникати пильної уваги з боку оточуючих, заявляючи про себе лише з нагоди урочистих дат. Відверті промахи флот намагається приховувати.

Водночас з волі кремлівського керівництва ЧФ не звик перебувати поза політикою. На державному рівні Чорноморський флот став одним з ідеологічних стрижнів боротьби Москви за вплив на Україну, політичним ідолом, на якого не без допомоги російських спецслужб – ГРУ, ФСБ, СВР – моляться місцеві проросійські сили. Значною мірою завдяки старанням цих структур виконавчої влади Росії тихе, спокійне місто біля моря регулярно перетворюється на майдан протестів, вісті з якого розлітаються далеко за межі України. У результаті пересічний обиватель чує все те, що недавно озвучив президент Росії Дмітрій Медвєдєв у відкритому листі до українського Президента, а, по суті, до всієї української держави.

Шпигуни в законі

Сьогодні на законних підставах у Севастополі діє лише одна із російських спецслужб – Головне розвідувальне управління (ГРУ) генерального штабу збройних сил РФ. У побуті ГРУ ще називають військовою розвідкою. Незважаючи на активну протидію цієї структури становленню української державності в Криму і Севастополі на початку 1990-х і порушення Москвою вже укладених на той момент міжнародних угод у форматі СНД, в 1997 році під час укладання базових домовленостей щодо ЧФ Київ зробив жест доброї волі, погодившись на перебування в Севастополі підрозділів російської військової розвідки. Згідно з рамковою угодою між Україною і РФ про параметри розподілу Чорноморського флоту, тимчасову прописку в Севастополі отримало відразу п’ять структурних підрозділів ГРУ. У складі штабу ЧФ дозволено було залишитися і розвідувальному управлінню, що координує роботу згаданих підрозділів, яке рівною мірою підпорядковувалось як головному командуванню ВМФ, так і центральному офісу військової розвідки. Утім, ще в 1992-му, не дочекавшись оформлення розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, російська сторона нишком обзавелася в Севастополі ще одним органом ГРУ – 642-ою групою інформаційно-психологічної боротьби. Цей підрозділ успішно працює й досі, а його перебування на території України не регламентоване жодною із базових угод щодо ЧФ.

4 квітня 1993 року в Алма-Аті уповноважені представники розвідувальних структур країн-учасниць СНД підписали угоду про співпрацю у сфері зовнішньої розвідки. Згідно з цим документом, держави-підписанти зобов’язалися не вести розвідувальну діяльність відносно одна одної. Проте в той момент російська розвідка в Криму і Севастополі вчинила з точністю до навпаки, активізувавши свою діяльність.

Так, починаючи з другої половини 1993 року, за вказівкою з Москви розвідка ЧФ розпочала старанний збір інформації про підрозділи української армії і флоту, розташовані не лише в Криму, а й на Півдні України – у Херсонській, Одеській, Миколаївській областях. У бурхливі 1990-ті офіцери розвід-органів Чорноморського флоту були присутні практично на всіх мітингах проросійських сил Криму і Севастополя, а фахівці флотської розвідки готували документацію й особисто консультували російських дипломатів та політиків, які брали участь у переговорах щодо розподілу ЧФ колишнього СРСР. Активність ГРУ в Криму і Севастополі значно зросла в 1994 році в період виборів "першого президента Республіки Крим". Особливо пильно російська сторона спостерігала за найбільш мобільними й боєздатними підрозділами українських силових структур.

Зокрема, у травні 1994 року за вказівкою розвідувального управління штабу ЧФ силами дивізіону кораблів охорони водного району, який розміщувався в Очакові, було встановлено стеження за діяльністю 7-ї бригади спеціальних операцій, що прийняла в 1992-му присягу на вірність Україні. А 23 травня того ж року в Юхариній балці, що в Севастополі, в районі розквартирування батальйону Національної гвардії України було затримано диверсійну групу розвідки ЧФ, що встигла підготувати два місця закладення вибухівки на виїзді з українського військового містечка. Керівником групи виявився офіцер запасу, що раніше проходив службу в розвідувальних органах Чорноморського флоту. Під час затримання він спробував позбутися табельного пістолета "ПМ". А дії диверсантів прикривала морська піхота ЧФ.

Загалом завдання й цілі підрозділів російської військової розвідки, що перебувають у Севастополі, були схожі з цілями й завданнями Чорноморського флоту, який контролюється Москвою. У "Пропозиціях штабу Чорноморського флоту в план реалізації Морської доктрини РФ на період до 2020 року" вони визначені так: використовувати досягнуті в Сочі угоди щодо роздільного базування ЧФ і ВМСУ, наполегливо добиватися відновлення статусу Севастополя як головної бази Чорноморського флоту, забезпечити свободу й самостійність командування флотом з управління силами без узгодження з українською стороною, досягти скасування митного огляду бойових кораблів, права самостійного вирішення питань з оновлення кораблів і авіації, зброї та техніки. Частина цих проектів уже канула в лету. Решта – продовжує бути актуальною і нині, зайвим свідченням того, на що спрямований порядок денний засідань українсько-російської підкомісії з питань функціонування ЧФ на території України, що проводяться на регулярній основі.

Утім, російська військова розвідка діє на території півострова різнопланово. Сьогодні місцеві сили флотських розвідорганів вирішують завдання стеження й отримання інформації про бойову і повсякденну діяльність українських Збройних сил. Зокрема, російську розвідку цікавлять питання переміщення військових підрозділів ЗС України територією півострова і прилеглої морської акваторії, зміна структури і чисельності підрозділів української армії і флоту в Севастополі та Автономній Республіці Крим. Проте згідно із чинним законом РФ "Про зовнішню розвідку" від 10 січня 1996 року, ГРУ також вирішує завдання збору інформації військово-політичного, військово-технічного й військово-економічного характеру. А для цього тільки засобів радіоелектронної розвідки, що складають нині основу розміщеної в Севастополі структури розвідувальних органів ЧФ, виявляється не достатньо. Є ще один компонент, який представники російських спецслужб вважають за краще замовчувати, – агентурний.

За традицією, що склалася, агентурний апарат ГРУ діє відособлено. У Севастополі він представлений агентурним відділом розвідуправління штабу ЧФ. У свою чергу з ним пов’язаний морський розвідувальний центр у Новоросійську. Варто зазначити, що, не забуваючи про обережність і неабияку увагу Києва до проблематики Чорноморського флоту, останнім часом російська розвідка воліє діяти зі свого боку. Приїжджаючи на півострів й отримуючи інформацію від конфіденційних джерел, її співробітники проводять активну роботу з формування лояльного ставлення населення Криму й Севастополя до Чорноморського флоту, що, зрештою, має призвести до "народної" підтримки продовження термінів базування ЧФ в Україні. Іншим напрямком діяльності співробітників ГРУ в регіоні є формування у місцевого населення антинатівських настроїв. А відбувається це так.

За повідомленням видання "Флот 2017", для надання допомоги 642-й групі інформаційно-психологічної боротьби у розповсюдженні пропагандистських матеріалів Севастополь час від часу відвідують співробітники центрального апарату ГРУ. Використовуючи методи, які місцевим джеймс бондам не доступні через специфіку служби, специ із Москви допомагають налагоджувати канали розповсюдження підготовленої інформації, використовуючи при цьому можливості редакцій лояльних кримських мас-медіа та "своїх" людей у журналістському середовищі. Зокрема, російська військова розвідка зацікавилася представниками десяти друкованих видань, чотирьох телеканалів, двох Інтернет-проектів, а також регіональним представником всеукраїнського інформагентства.

Упродовж багатьох років розвивається плідна співпраця Чорноморського флоту з однією з місцевих проросійських структур – "Російською громадою Севастополя" (РГС. – Авт.). За "випадковим" збігом обставин ЧФ надав редакції газети цієї громадської організації, редколегія якої складається з однієї людини, окремий кабінет у будівлі свого штабу за адресою: Севастополь, вулиця Радянська, 4, кімната 19. Дивно, але сусідами газети виявилася 642-а група інформаційно-психологічної боротьби. У результаті такого сусідства, друкований продукт "Російської громади Севастополя", що регулярно виходить у світ за допомогою друкарні ЧФ, перетворився на інструмент цієї самої боротьби. А для публічної роботи з міським населенням флот надав РГС ще одне приміщення, але вже в будівлі Будинку офіцерів Чорноморського флоту. Втім, на ниві роботи з місцевими проросійськими силами "конкуренцію" військовій розвідці складають інші спецслужби РФ.

Легальні нелегали

На початку нинішнього літа керівник СБУ Валентин Наливайченко заявив, що у складі Чорноморського флоту є співробітники ФСБ, які до 13 грудня 2009 року мають добровільно залишити територію України. Як пояснив згодом шеф української спецслужби, якщо офіцери ФСБ не виконають офіційної вимоги української сторони, "їх притягнуть до кримінальної відповідальності". "У Кримінальному кодексі є стаття “Шпигунство”", – підкреслив Наливайченко. За інформацією СБУ, сьогодні в ЧФ перебувають 19 співробітників цієї російської спецслужби. У свою чергу, коментуючи заяву Служби безпеки України, російська сторона підтвердила перебування у ЧФ представників ФСБ, заявивши, що вони задля безпеки Чорноморського флоту займаються контррозвідкою, і що ці спеціальні люди діють в Україні на законній підставі. Загалом, ситуацію з висилкою співробітників Федеральної служби безпеки багато хто вважає штучно роздутим шпигунським скандалом. Але чи так це?

Згідно із законом РФ "Про органи Федеральної служби безпеки в Російській Федерації" від 3 квітня 1995 року, головними напрямками діяльності ФСБ визначено контррозвідувальна діяльність та боротьба зі злочинністю. Водночас, "з метою отримання інформації щодо загрози безпеці Російської Федерації" ФСБ також доручено вести й розвідувальну діяльність. Відомості про організацію, тактику, методи й засоби здійснення розвідувальної діяльності органами ФСБ становлять державну таємницю.

Ще не так давно представники цієї російської спецслужби розгулювали Севастополем, так би мовити, не соромлячись. У 2004 році в місцевому барі "Доміно" офіцери ФСБ, які були добре напідпитку, влаштували биття посуду. Коли ж офіціант спробував втихомирити співробітників органів безпеки сусідньої держави і стягнути з них компенсацію за псування майна закладу, ті відреагували агресивно. На адресу персоналу посипалися погрози, підкріплені демонстрацією службових посвідчень. Після цього російські джеймс бонди пішли геть, так і не розплатившись за заподіяні закладу збитки.

У 2006-му, напередодні Новорічних свят, співробітники ДАІ Севастополя зупинили "службовий" автомобіль Toyota Чорноморського флоту. Його водій Сергій Чуглін, не соромлячись, представився офіцером ФСБ, вимагаючи не перешкоджати руху автомобіля ЧФ. Як з’ясувалося згодом, зупинений транспортний засіб до Чорноморського флоту жодного стосунку не має і є особистим автомобілем співробітника ФСБ з реєстрацією на території Росії. Автомобіль незаконним шляхом ввезли в Україну. Винуватець згодом зізнався в порушенні українського митного законодавства, власноручно написав пояснення і попросив не проводити слідчих дій та не відчужувати автомобіль.

Проте не так давно російська спецслужба вирішила, нарешті, скористатися нормою закону про ФСБ, що дозволяє "використовувати з метою шифрування особи співробітників органів Федеральної служби безпеки, відомчої приналежності їхніх підрозділів, приміщень і транспортних засобів документи інших міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій".

Наразі ФСБ працює в Севастополі під виглядом співробітників апарату помічника командувача ЧФ РФ з режиму і безпеки. Механізм призначення в органи безпеки ЧФ простий – наказом глави ФСБ офіцери переходять у розпорядження міністра оборони РФ, і лише після того, як офіцери центрального апарату військового відомства приїжджають до Севастополя у "відрядження". Після закінчення спеціальної місії алгоритм повернення в службу працює в зворотному порядку. Цікавими є й функції, що виконують співробітники ФСБ під час їхнього перебування в Севастополі і Республіці Крим.

Зокрема сферами діяльності представників ФСБ є: контррозвідувальне забезпечення дислокації військових частин ЧФ на території України, контроль та аналіз розвитку військово-політичної та економічної ситуації в регіоні, робота з місцевими проросійськими силами щодо впливу на ситуацію в Криму й Севастополі, отримання інформації за допомогою агентів і спеціальних технічних засобів. Відтак завдання співробітників ФСБ в Україні не обмежуються рамками контррозвідувального забезпечення перебування Чорноморського флоту на кримській землі.

Так, у 2006–2007 роках оперативний співробітник спецслужби РФ, який курирував роботу розташованого у Феодосії 31-го науково-дослідного центру російського ВМФ, Сергій Лященко "несподівано" зацікавився місцевими ЗМІ й різними громадськими організаціями. Через працівників цих структур офіцер намагався знайти інформаторів серед кримських татар, що мають зв’язки в самому Меджлісі корінного народу Криму. Кінцевою ж метою було встановлення в органі самоорганізації кримських татар осіб, причетних до організації "Хізбут-Тахрір", яку назвали радикальною. Надалі цю інформацію планували використовувати на розсуд високого керівництва, зокрема для організації кампанії з дискредитації Меджлісу. А про важливість операції, яку проводила російська спецслужба, свідчить той факт, що діяльність Сергія Лященка курирував не його севастопольський керівник, а один із московських начальників – начальник управління ФСБ із ВМФ полковник Валерій Шалахін.

У 2008 році через громадянина України Дмитра Косилова ФСБ організувала збір інформації про тих жителів Севастополя, які цікавили російську сторону, зокрема працівників апарату Севастопольської міської ради. Спіймавшись на шахрайських схемах з нерухомістю і розпочавши співпрацю зі слідством, російський шпигун заявив, що інформацію збирав за дорученням співробітника ФСБ при ЧФ Сергія Кістеньова, з яким познайомився у 2007-му в Севастополі в будівлі за адресою: площа Пирогова 4. Будівля була надана ЧФ для роботи органів прокуратури Північно-Кавказького військового округу. Тієї самої прокуратури, припинення діяльності якої на своїй території неодноразово вимагало від Москви українське МЗС. Через зрозумілі причини представники ФСБ при ЧФ, яких поінформували щодо інциденту, відхрестилися від зв’язків з українським громадянином, заявивши, що Дмитро Косилов просто "не сповна розуму".

Співробітники ФСБ при ЧФ також курирують і місцеві проросійські сили. У складі групи співробітників цієї російської спецслужби призначено людей, які підтримують тісний контакт із лідерами цих організацій і консультують, де і коли проводити мітинги та пікети. Крім того, перебуваючи в Севастополі, співробітники органів безпеки сусідньої держави навчають спеціальним "мудрощам" представників охоронного бізнесу. Зокрема, свої знання співробітникам приватного охоронного підприємства "Форс-мажор" на лекціях із безпеки передавав представник російського ФСБ Сергій Жарков.

Утім, забезпечуючи безпеку Російської Федерації, московські агенти "007" не забувають і про себе.

Зокрема, за словами військовослужбовців Чорноморського флоту, згаданий вище співробітник ФСБ Сергій Кистеньов, використовуючи свій статус, не безоплатно сприяє незаконним масштабним перевезенням і зберіганню паливно-мастильних матеріалів у частинах тилу ЧФ з подальшою реалізацією палива на комерційних заправках Севастополя. Крім того, заповзятливий співробітник спецслужби забезпечує безпеку проведення тіньових операцій із пальним від українських податкових органів.

Два роки тому комерційну діяльність у Севастополі організував інший офіцер ФСБ – Геннадій Сідненко. Оформивши на свою дружину бізнес із продажу пиво-безалкогольних напоїв, вирішення всіх проблемних питань із контролюючими органами України – податковою адміністрацією і санепідемстанцією – співробітник спецслужби взяв на себе. Згодом, використовуючи службове становище і вплив на посадових осіб ЧФ, офіцер ФСБ розпочав ще один бізнес – у гуртожитку ЧФ, що розташований на проспекті Генерала Острякова, 61, у Севастополі, відкрив перукарський салон, документи на який, як і на попереднє підприємство, оформив на дружину.

Звинувачуючи Київ у "безпідставних переслідуваннях" моряків Чорноморського флоту та облаві на тих, хто незаконно використовує український паспорт, схоже на те, що російська сторона свідомо створює умови для подальшого загострення ситуації. Незважаючи на те, що Україна офіційно переймається проблемою подвійного громадянства, Москва закриває очі на наявність українського паспорта у тих, хто, зважаючи на їхню діяльність, мав би такі претензії зняти. Зокрема, крім паспорта громадянина Росії, представник ФСБ при ЧФ Олексій Гамаюнов має паспорт України. Подвійне громадянство має і дружина Сергія Кистеньова. Ще в січні 2006-го новоспечена громадянка України письмово заявила, що відмовляється від громадянства Росії. Проте досі подвійного громадянства в Росії її ніхто не позбавив.

Слід СЗР?

Наприкінці липня офіційний Київ оголосив про висилку з країни радника посольства РФ в Україні Володимира Лисенка. До безпосередніх функцій російського дипломата входило курирування питань перебування Чорноморського флоту в Криму і Севастополі. Серед керівництва ЧФ Лисенка ще називали радником командувача флоту з політичних питань.

Причиною висилки Володимира Лисенка стала (мовою дипломатії) "діяльність, несумісна з дипломатичним статусом". Першим же, хто назвав речі своїми іменами, став перший заступник секретаря РНБО України Володимир Огризко. Проводячи паралелі з аналогічними скандалами, що мали місце в країнах Європи, він заявив: "Країна, яка висилає шпигунів, діє відповідно до Віденської конвенції". У свою чергу, українське МЗС пояснило ситуацію так: "У розпорядженні української сторони є документально підтверджені факти про їхні дії, які завдають шкоди національним інтересам нашої держави". Чому "їхні"? Тому що разом із Володимиром Лисенком залишити Україну було запропоновано й генеральному консулу РФ в Одесі Олександру Грачову, якого також звинуватили в діяльності, несумісній із дипломатичним статусом.

Загалом же, приводом для відвертих і недвозначних заяв Києва стала невиправдано жорстка реакція російської сторони – пропозиція про дострокове завершення місії радника українського диппредставництва в Москві й генерального консула України в Санкт-Петербурзі. Свого часу Київ надав документальне підтвердження своїх претензій до співробітників російського МЗС. Утім, ці аргументи Москва проігнорувала. Більше того, за традицією, що склалася останнім часом, у Білокам’яній відреагували доволі емоційно, не спромігшись навіть пояснити суть претензій до київських дипломатів. Повертаючись до теми спецслужб, варто зазначити, що за такою ж традицією, але вже не емоційною, а цілком прагматичною, певні посади в МЗС РФ займають співробітники СЗР – Служби зовнішньої розвідки Росії.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті СЗР, одним із основних напрямків розвіддіяльності цієї спецслужби є політичний. Зокрема, серед завдань у сфері політичної розвідки зазначено – "отримання попереджуючої інформації про політику основних країн на міжнародній арені, особливо відносно Росії; захист національних інтересів". Ще одне завдання СЗР – "через свої канали надавати активне сприяння здійсненню зовнішньої політики Росії". Враховуючи ж офіційно проголошену як один із фундаментів російської зовнішньої політики перешкоду руху України у бік НАТО і зацікавленість РФ у продовженні термінів перебування Чорноморського флоту на території України після 2017 року, діяльність Володимира Лисенка дає підстави говорити про можливу його приналежність саме до Служби зовнішньої розвідки РФ. Принаймні, як стверджують українські дипломати, сумнівів у тому, що колишній "куратор ЧФ" є кадровим співробітником однієї з російських спецслужб, який працював під дипломатичним прикриттям, у них немає.

Як випливає з інформації, що просочилась у ЗМІ, на рівні міської влади Севастополя "російський дипломат" збирав інформацію про позицію України в питаннях, що виносяться на засідання українсько-російської підкомісії з питань функціонування ЧФ на території України. Крім того, куратор Чорноморського флоту був організатором і фінансовим спонсором однієї з місцевих проросійських організацій – севастопольського міського відділення партії "Російський блок". Результатом спільної діяльності "дипломата" з апаратом ФСБ при ЧФ стали численні антинатівські акції протесту і контракції проти дій української влади та українських громадських організацій біля об’єктів ЧФ РФ, які провела в Севастополі й Генічеську згадана політична сила. Отримуючи інформацію із севастопольських представництв російських спецслужб, найчастіше "Російський блок" захищав від української виконавчої служби навігаційну станцію "Марс-75". У грудні 2007-го, під час однієї із поїздок до Генічеська представників "Російського блоку", що проходять під патронатом російської розвідки, на трасі Сімферополь – Джанкой в автомобільній аварії загинув молодий активіст. Утім, намагаючись уникнути моральної відповідальності за загибель людини, організатори акції пояснили причини трагедії переслідуванням українських спецслужб.

Крім того, у полі зору "політконсультанта керівництва ЧФ" перебувало й кримськотатарське питання. У цій сфері рід діяльності "дипломата" дивним чином збігається із вищезгаданим напрямком діяльності ФСБ у Феодосії. Володимир Лисенко, як і офіцер ФСБ Сергій Лященко, за інформацією того ж "Флот 2017", "неодноразово привертав увагу українських спецслужб тим, що шукав шляхи створення позицій впливу в кримськотатарському середовищі з метою усунення керівництва Меджлісу і його заміни на осіб із проросійськими поглядами".

***

2009-й у самому розпалі, проте вже сьогодні можна констатувати, що нинішній рік стане рекордним за кількістю "засвічень" російських спецслужб в Україні. Початок року ознаменувався затриманням на українсько-російському кордоні під час спроби виїзду з території України "офіцера ЧФ" з апаратурою прослуховування. Експерти СБУ встановили, що вилучене устаткування є спеціальним технічним засобом, що дає змогу отримувати інформацію з каналів мобільного зв’язку. Затриманий офіцер представився військовослужбовцем 810 полку морської піхоти ЧФ, що перебуває в Севастополі. Але, як з’ясувалося згодом, морські піхотинці серед своїх про такого товариша по службі не чули. Апаратуру вилучили, офіцера відпустили, а про інцидент повідомили ФСБ. Проте неприємний осад залишився, оскільки специфіка конфіскованої техніки свідчила про причетність до неї спецслужби братської сусідньої держави. А доказом факту незаконного використання спеціального устаткування стали вилучені записи підслуханих розмов.

Після неодноразових спроб врегулювати інцидент без зайвого розголосу в липні українська сторона оголосила про висилку з країни двох співробітників російського МЗС. За словами українського Президента Віктора Ющенка, "перед таким кроком ми тричі офіційно доводили до російської сторони інформацію про неправомірні дії вказаних високопоставлених дипломатів". "Українська сторона надала достатню доказову базу їхньої діяльності в Україні, що шкодила національним інтересам України", – заявив у зверненні до свого російського колеги глава української держави, після історії з кремлівським відеоблогом.

Укотре тема роботи російських спецслужб в Україні може загостритися вже наприкінці нинішнього року, коли із Севастополя і Криму повинні будуть виїхати всі представники ФСБ. Проте вже зараз Москва готова парирувати таке рішення, посилаючись на наявність домовленості про діяльність у складі ЧФ співробітників цієї російської спецслужби. І справді, документ про співпрацю спеціальних відомств двох країн існує. Однак юридично в ньому не оформлено дозвіл на перебування ФСБ при ЧФ. Наразі існує лише два документи, що регламентують відносини СБУ із ФСБ, зокрема дозволяють говорити про можливість перебування російських джеймс бондів на території України. Це угода від 20 липня 1992-го "Про співпрацю і взаємодію між СБУ і МБ РФ" (у ньому МБ – попередник Федеральної служби контррозвідки, в 1995-му перейменований на нинішню ФСБ) і протокол до цієї угоди, підписаний сторонами в червні 2000 року. У цих документах питання про перебування представників ФСБ при ЧФ порушується лише раз. Зокрема, у протоколі йдеться, що статус цих співробітників буде визначено окремою угодою. Проте такий документ досі не укладено.

Безумовно, лише деякі факти з життя спецслужб набувають розголосу. Однак і вони багато про що свідчать. Як видно, діяльність російської розвідки порушує не лише законодавство України. Із дивовижною настійливістю Москва ігнорує норми і принципи міжнародного права. І як приклад – проблематика Чорноморського флоту.

Незважаючи на існуючі зобов’язання, ЧФ дотримується українських законів лише тоді, коли йому це вигідно. Коли для ЧФ йдеться про юридичну відповідальність за українським законодавством, флот апелює до міждержавних угод. У свою чергу, коли Київ звертає увагу Білокам’яної на порушення міждержавних угод, російська сторона традиційно використовує тезу про недружню й ворожу позицію України.

Аналогічним чином Москва поводиться й тоді, коли йдеться про шпигунські скандали, які набули розголосу. Відомих громадськості фактів, користуючись категоріями українського законодавства, розвідувально-підривної діяльності російських спецслужб відносно України вже цілком достатньо, аби вимагати від Кремля, як мінімум, зміни поведінки підконтрольних йому інституцій. Проте Москва йде в наступ, звинувачуючи Київ в "антиросійській позиції" і "недружніх рішеннях", що стали, як заявила російська сторона, "безпрецедентними в історії наших відносин з Україною".

У відкритому зверненні до глави української держави російський президент Дмітрій Медвєдєв заявив, що "Росія прагне бути прогнозованим, сильним, комфортним партнером для своїх сусідів, тим більше для країни, з народом якої у нас спільне історичне й культурне коріння". І справді – Росія стає прогнозованою. Наполягаючи на неухильному дотриманні міждержавних угод, і незважаючи на декларовану повагу до норм міжнародного права, а також запевнення керівників російських спецслужб про те, що Москва не веде розвідку на території країн СНД, які підписали Алма-Атинські угоди, спецслужби РФ працювали, працюють і, очевидно, працюватимуть на території України.

Показовою в цьому плані є інша публічна промова нинішнього президента Росії. На початку цього року, виступаючи на розширеному засіданні колегії ФСБ, підбиваючи підсумки 2008-го і визначаючи завдання на майбутнє, Дмітрій Медвєдєв зазначив: "У низці сусідніх держав зберігалася нестабільна соціально-політична ситуація, не припинялися спроби розширення НАТО, зокрема й за рахунок так званого прискореного вступу до Альянсу Грузії та України. Усе це, зрозуміло, вимагало чіткої і злагодженої роботи всіх спеціальних силових структур, правоохоронних органів і вкрай високого рівня координації їхньої діяльності". Тобто глава сусідньої держави фактично підтвердив причетність до подій в Україні російських спеціальних структур.

Не менш знаковими є й процеси, що відбуваються сьогодні на Кримському півострові за безпосередньої участі спецслужб сусідньої держави. Щороку "для проведення тренувань" інкогніто Севастополь відвідує спецназ російського ВМФ з міста Туапсе, який перебуває в підпорядкуванні ГРУ. Маючи у своєму розпорядженні спеціальні бази підготовки на Кавказькому узбережжі Росії, двічі на рік Москва воліє відпрацьовувати навички бійців підрозділів військової розвідки на території України. До речі, за допомогою морського спецназу з міста Туапсе в серпні минулого року було знищено головну базу грузинського військового флоту в місті Поті.

Під час реформування російського оборонного відомства разом із ЧФ до змін готується і флотська розвідка. Проте на тлі повсюдних скорочень, що проводять на кораблях і у військових частинах флоту, її структура залишається незмінною, натомість за інформацією, що поширюється в кулуарах органів управління Чорноморського флоту, цілком може зрости. Утім, враховуючи практику побудови двосторонніх відносин, навряд чи Київ поінформують про ці трансформації. І як наочний приклад – виконання базових угод щодо ЧФ, які Москва вже впродовж 12 років читає і трактує по-своєму.

Щодо співробітників ФСБ, які перебувають у складі ЧФ, то тенденція тут не менш показова. З початку 1990-х, коли відбулось оформлення співпраці між російською спецслужбою та СБУ, і донині чисельність співробітників ФСБ, що забезпечують безпеку Чорноморського флоту в Україні, збільшилась із двох до дев’ятнадцяти осіб. Розширилось і коло завдань – від контролю за діяльністю рідного ЧФ до впливу на ситуацію в Україні.

На цьому тлі озвучені претензії Києва до Москви виглядають цілком виправданими, а підстави для занепокоєння доволі очевидними. Вибудовуючи відносини з РФ, упродовж тривалого часу Україна керувалася принципом: "Б’є – значить, любить", дозволяючи сусідній державі "по-братськи" господарювати у власному домі. Коли ж з подачі великого сусіда пішли рецидиви у вигляді розколу українського суспільства і дестабілізації ситуації всередині держави, настав час замислитися, наскільки небезпечною буває любов. Утім, вожді в Білокам’яній продовжують наполягати, що всі їхні проекти – безкорисливе й прагматичне благо для України. І не важливо, де, хто і як його будує – дипломати, політики або спецслужби. Головне, щоб це було на користь російській державі.

У свою чергу, Києву слід вивчити цей урок, висновки з якого цілком очевидні – Україні час почати поважати себе і припинити жертвувати собою на благо когось іншого. Принаймні саме так чинять більшість держав сучасного світу. Саме так чинить та сама Росія, на яку час від часу дуже любить рівнятися вітчизняний політичний істеблішмент.

Сергій КУЛИК, директор Центру "Номос", Севастополь

- Наскільки очевидною є робота російських спецслужб в Криму, Севастополі? Як вона проявляється?

- Російські спецслужби мають доволі багатий досвід і практику. Звичайно, відкрито вони не працюють, але можна відчути, що робота триває, і доволі успішно з їхнього боку. Адже діяльність так званих проросійських сил можлива лише за однієї умови – коли їх підтримують спецслужби. Практично в жодному проросійському русі немає якоїсь ідейної складової, цим займаються відповідні структури відповідних спецслужб – структури інформаційно-психологічної війни. Вони неначе клонуються: якщо одні зникають через певні причини (наприклад, "Прорив" перестав працювати у судовому порядку), то інші ростуть, як гриби після дощу – "Євразійський союз", "Ми" і багато інших. Звичайно, самі по собі ж вони не створюються.

- Чи доводилось вам особисто, Центру зіштовхуватись із роботою спецслужб?

- Той, хто знає конкретних співробітників цієї спецслужби, звісно, періодично зустрічає їх на вулиці, зокрема і я.

- Чи не пропонували вам, Центру російські спецслужби за кошти співробітництво, надання певної інформації?

- Такого не було. Думаю, наша репутація така, що навряд чи хтось із них ризикне пропонувати кошти чи у якійсь іншій формі пропонувати співробітництво. Однак під контролем вони нас, певною мірою, тримають.

- Як можна протидіяти російським спецслужбам, якими мають бути дії української влади?

- Це професійне питання до українських спецслужб, у них є відповідні методи, засоби тощо.

Лише деякі наші політики вважають, що можна вигнати групу ФСБ до 13 грудня, і російські спецслужби припинять роботу на території України хоча б на тих об’єктах, які вони орендують на Чорноморському флоті. Такого ніколи не буде, це омана. Робота тривала, триває і триватиме. А ось проблема українських спецслужб полягає в тому, щоб звести її до мінімуму. Жодні громадські організації, преса в цьому ніколи не перешкодять.

Денис Іванов, Севастополь, журнал "Главред"




Інші новини:
 
Фотогалерея
Хмаринка тегів