Країна є, якщо її є кому захищати. Мир є, якщо агресію та окупацію засуджують. Про це говорили 26 січня у Києві – на місці, де 49 років тому народжений на Львівщині воїн УПА, в’язень сталінський концтаборів Василь Макух спалив себе, вимагаючи свободи для українців і для інших народів Європи. У такий крайній спосіб воїн УПА і політв’язень висловив свій протест проти кремлівської окупації України і Чехословаччини. Це було 5 листопада 1968 року. Відтепер на Хрещатику, неподалік Бесарабського ринку, на будинку номер 27, увіковічено пам’ять про цю подію. Про це розповів активіст Української партії Георгій Лук’янчук.

У її відкритті взяв участь і посол Чехії в Україні Радек Матула. «Василь Макух був, є і залишиться символом невідступності, відваги, духовної і моральної переваги та надії. Як і чех Ян Палах, він добре усвідомлював абсолютну вартість свободи для нашого життя», – сказав він.

«Я пишаюся своїм батьком. Він герой. Я хочу, щоб сучасна молодь зробила Україну такою, якою він хотів її бачити: справді незалежною і процвітаючою»», – наголосив син Василя Макуха Володимир і подякував усім, хто прийшов віддати належне пам’яті його батька.

ДОВІДКА

Василь Макух народився 14 листопада 1927 року в селі Карів Сокальського району Львівщини. Виховувався у місцевому осередку «Просвіта», знання здобував у читальні товариства, яке очолював його брат Іван Дужий. У 1944 Василь Макух пішов до лав Української повстанської армії. Під псевдо «Микола» діяв у військовій розвідці УПА. У 1946 році отримав поранення і непритомним потрапив у руки НКВС. Був засуджений до 10 років каторги і відбув покарання у Дубровлазі Мордовської АРСР. Після табору на спецпоселенні познайомився із Лідією Запарою, яку радянська влада покарала за «перебування на примусових роботах у Німеччині». Попри справжні почуття, Василь Макух не раз казав Лідії, що їй не варто з ним одружуватися, бо «все одно, рано чи пізно, віддам своє життя за волю України, то навіщо створювати сім’ю». Однак Лідія настояла і у шлюбі у них народилося двоє дітей. Після звільнення, подружжя поселилося у Дніпропетровську. 5 листопада 1968 року Василь Макух вчинив самоспалення на Хрещатику у Києві і помер від опіків наступного дня. Після акту самоспалення рідних Василя Макуха переслідували. Сестру Параску тяжко катували, після чого вона невдовзі померла.