6 липня у Києві пройшла Всеукраїнська акція протесту – пікетування Адміністрації Президента України, в якій взяли участь ветерани військової служби, діти війни, ліквідатори аварії на ЧАЕС, ветерани війни та інші соціально незахищені громадяни України. Серед них були й стрияни: голова міськрайонної організації «Союз Чорнобиль України» Стрийщини Лев Рішко та член цієї організації Микола Громик.

Попри всі запевнення влади щодо негайного посилення соціального захисту різних верств громадян України процес їхнього подальшого зубожіння не лише продовжується, але навіть прискорюється. Про це красномовно свідчать зміни прийняті Верховною Радою до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».

Приблизно сто років назад, прикриваючись трактуванням військово– економічної доцільності, було створено СРСР. Якою бідою це обернулось не тільки для українського народу на цей раз переповідати не варто, але певні застереження висловити буде незайвим.

СРСР вже не має, а от в Російській Федерації ведеться повномасштабна війна – війна з власним народом, з народами, що силоміць в різні часи були приєднані до цього також дещо штучного державного утворення.

Останнім часом в Україні склалася дивна практика: якщо хтось починає працювати, показувати реальні результати, то таких людей обов’язково необхідно дискредитувати будь-якими засобами. Резонансного розголосу набула подія, коли керівництво Івано-Франківської області, шляхом залякування, залученням наглядових структур, намагалось здійснювати тиск на депутатський корпус калуської громади.

Відповіддю на такі випади стала заява Політради Української партії. Ми звернулись за коментарем до першого заступника голови Української партії Олега Олійника.

Партійні вожді, які на початку 90-х років на хвилі національно-демократичного піднесення виринули з комуністичного середовища, повинні піти у політичне небуття.

Потрібно мати мужність та політичну волю придушити власні амбіції, зробити крок назустріч і передати владу молодим та потужним політикам, що стоять на засадах розбудови української держави. Рольовою моделлю тут може слугувати приклад Кардинала Любомира Гузара, який свідомо передав владу значно молодшому, демократично обраному наступнику.

Від нас чекають агресії, а мають отримати ігнорування провокації. Цікаво, яку тоді картинку зніматимуть для проросійських каналів та під яким кутом подаватимуть червону пропаганду. Зауважте, вони не поїхали 9 травня і не планують 22 червня відвідати, наприклад, Херсон чи Алчевськ, а саме Львів. Хіба в інших містах немає пам’ятників, до яких можна покласти квіти, і ветеранів, які потребують уваги? Це ж очевидно, що їм байдужі люди, їхня пам’ять, втрати та незагоєні рани. Їм потрібен скандал, провокації. І все це за чітко спланованим сценарієм, в якому самі ж виступають у ролі маріонеток.